14 БЕРЕЗНЯ — СВЯТО ПРЕПОДОБНОЇ ЄВДОКIЇ
- Духовність
- 240
- коментар(і)
- 16-03-2012 00:10
Цього дня православні віряни вшановують пам’ять Святої Євдокії — ранньо-християнської святої і мучениці з Сирії, настоятельки монастиря.
Свята Євдокія жила у місті Геліополі, що в Килисирії. Будучи дівчиною надзвичайної вроди, Євдокія жила розпусним життям. Якось Герман, настоятель чоловічого й жіночого монастирів, прибув до міста і заночував в одному домі. Вночі він довго молився і читав Святе Письмо про Божий суд і кару за гріхи. Голосне читання розбудило Євдокію, яка спала в сусідній кімнаті, і вона почала прислухатися до його слів.
Наступного дня вона покликала до себе Германа, після розмови з яким прийняла св. Хрещення, роздала свій маєток убогим і вступила до жіночого монастиря. Незабаром стала його настоятелькою.
Бог прославив Євдокію великими дивами. Довідавшись про це, поганський управитель Геліополя Вінкентій наказав зарубати її мечем. Покаянного життя після св. Хрещення прожила Євдокія 56 років, а мученицький вінець прийняла у 120 році (згідно з іншими джерелами, у 152 р.).
У народному побуті це свято має назву Явдохи. Згідно зі стародавньою традицією, це не тільки перший день весни, але й перший день нового року. За повір’ям, цього дня прокидається від зимової сплячки бабак. Він виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення.
Селяни вірили, що в цей день повертаються з вирію ластівки. Побачивши пташину, вони кидали в неї жменю землі й говорили при цьому: «На тобі, ластівко, на гніздо!». Це для того, щоб швидше приходила весна та прилітали всі ластівки, бо, як відомо, одна ластівка ще погоди не робить.
Із днем Явдохи було пов’язано багато звичаїв і прикмет. «Які Явдохи, таке й літо: теплий вітер з півночі — на холодне, крутитиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то добре ловитиметься риба, коли ж зі сходу — плодитимуть бджоли, а з півдня — врожайний на хліб рік. Як на Явдоху небо погоже, — літо буде пригоже, якщо дощ, — літо буде тепле й мокре, якщо сніг, — на врожай і добрий медозбір», — вважали у народі.
Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили: як умитися на Явдоху молоком, то будеш на обличчя білим і гарним. А ще кропили водою стіни — щоб ті дихали. Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам — щоб доїлися. У центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу. А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першою її висівати.
Свята Євдокія жила у місті Геліополі, що в Килисирії. Будучи дівчиною надзвичайної вроди, Євдокія жила розпусним життям. Якось Герман, настоятель чоловічого й жіночого монастирів, прибув до міста і заночував в одному домі. Вночі він довго молився і читав Святе Письмо про Божий суд і кару за гріхи. Голосне читання розбудило Євдокію, яка спала в сусідній кімнаті, і вона почала прислухатися до його слів.
Наступного дня вона покликала до себе Германа, після розмови з яким прийняла св. Хрещення, роздала свій маєток убогим і вступила до жіночого монастиря. Незабаром стала його настоятелькою.
Бог прославив Євдокію великими дивами. Довідавшись про це, поганський управитель Геліополя Вінкентій наказав зарубати її мечем. Покаянного життя після св. Хрещення прожила Євдокія 56 років, а мученицький вінець прийняла у 120 році (згідно з іншими джерелами, у 152 р.).
У народному побуті це свято має назву Явдохи. Згідно зі стародавньою традицією, це не тільки перший день весни, але й перший день нового року. За повір’ям, цього дня прокидається від зимової сплячки бабак. Він виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення.
Селяни вірили, що в цей день повертаються з вирію ластівки. Побачивши пташину, вони кидали в неї жменю землі й говорили при цьому: «На тобі, ластівко, на гніздо!». Це для того, щоб швидше приходила весна та прилітали всі ластівки, бо, як відомо, одна ластівка ще погоди не робить.
Із днем Явдохи було пов’язано багато звичаїв і прикмет. «Які Явдохи, таке й літо: теплий вітер з півночі — на холодне, крутитиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то добре ловитиметься риба, коли ж зі сходу — плодитимуть бджоли, а з півдня — врожайний на хліб рік. Як на Явдоху небо погоже, — літо буде пригоже, якщо дощ, — літо буде тепле й мокре, якщо сніг, — на врожай і добрий медозбір», — вважали у народі.
Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили: як умитися на Явдоху молоком, то будеш на обличчя білим і гарним. А ще кропили водою стіни — щоб ті дихали. Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам — щоб доїлися. У центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу. А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першою її висівати.
Коментарі відсутні