ГАННА БУЩЕНКО: «МИ ПРИХОДИМО ДО ЛЮДЕЙ З ПОВАГОЮ ТА ТУРБОТОЮ»

Сьогодні часто доводиться чути, особливо від молоді, про те, що в часи розвитку комп’ютерних технологій, Інтернету послуги поштового зв’язку стають неактуальними. Мовляв, оперативність не та — поки ще той конвертик з листом дійде до адресата, а тут написав — і за мить можна прочитати в іншому кінці світу. Звісно, можна — швидко і оперативно, але взяти до рук листа з рідним знайомим почерком, прочитати і зберегти його як неабияку цінність, такої можливості ніякий Інтернет поки що не дає. Та й не обмежуються послуги поштового зв’язку одними лише листами. Як же нині живеться пошті — про це нам розповіла начальник центру поштового зв’язку №4 міста Новограда-Волинського, котра вже майже 20 років очолює відділення, Ганна БУЩЕНКО:
ЯКЩО ОДНІ ПОСЛУГИ ПОШТИ СКОРОЧУЮТЬСЯ, ТО НАТОМІСТЬ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ІНШІ
— Ганно Степанівно, мабуть, і вам частенько доводиться чути закиди на кшталт того, що послуги поштового зв’язку відходять у минуле?
— Так, але я з цим категорично не згодна. Адже давно розпочалася і нині активно проводиться реорганізація структури пошти і постійно розширюється надання всього спектру наших послуг, але закінчити цю реорганізацію неможливо, так як постійно змінюються технології, і ці всі процеси тісно взаємопов’язані із розвитком економіки держави. Якщо одні послуги і мають тенденцію до зменшення, то розвиваються інші послуги — таких сьогодні пошта надає понад 46 видів. Наша основна, пріоритетна, послуга — це розповсюдження періодичних видань передплатою. Поряд з періодичними виданнями листоношами доставляються листи, перекази, пенсії та соціальні допомоги. І населенню, особливо людям поважного віку, зручніше сьогодні отримувати пенсію через пошту, з рук листоноші, не виходячи із домівки. Є багато категорій людей, котрі із задоволенням сплачують комунальні платежі через листоношу, бо це дуже зручно. Бо, крім основних, ми ще надаємо і фінансові — послуги з пересилання переказів.
— Ганно Степанівно, у банках, де ми звикли сплачувати за ці послуги, найчастіше потрібно вистояти у черзі. А тут, виявляється, навіть з дому можна не виходити — тільки звернутися до листоноші. Чи всі можуть скористатися такою послугою, і як це можна організувати?
— Такою послугою можуть скористатися всі, а потрібно тільки звернутися до листоноші і повідомити, в який зручний для вас час можна підійти, щоб оформити такий платіж. Сьогодні ми приймаємо багато різних видів платежів — як державних, так і комунальних. Крім того, ми виплачуємо пенсію і соціальні допомоги — і все це є сукупність тих доходів, які сьогодні отримує пошта. Є кур’єрська доставка, термінові перекази, електронні повідомлення, продаж електронних квитків, впроваджена програма, згідно з якою пошта проводить поповнення рахунку всіх операторів мобільного зв’язку, видаємо кредит за низькими відсотками, особливо для пенсіонерів.
НЕ ВСЕ ТАК ПРОСТО У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ
Так що пошта на місці не стоїть, йде її стрімкий розвиток у всіх сферах і напрямках життєдіяльності. І саме такі комерційні послуги сьогодні надають можливість підприємству виживати. Якщо взяти до уваги той факт, що в нашому місті було 8 відділень, то всі вони так і залишилися, продовжують діяти, люди не минають відділень поштового зв’язку.
— Але не так все просто в сільській місцевості. Є села, де проживає 20-50 чоловік. Туди доставляти пошту складніше — в такі віддалені куточки ми навідуємося не 5 днів на тиждень, а тільки три дні, що зменшує для цих населених пунктів кількість послуг, а ті, які надаються, не є для нас економічно вигідними і не можуть належним чином забезпечити життєдіяльність сільської пошти.
— Ганно Степанівно, відстані від села до села не завжди обмежуються кількома кілометрами, як добираються сільські листоноші?
— Сільські листоноші проживають переважно у тих населених пунктах, де і працюють. А маленькі села обслуговують пересувні відділення зв’язку, ми нині продовжили поштові маршрути, і тепер вони сягають відстаней, яких ніколи не було раніше. Так, скажімо, тепер доїжджаємо до Червоної Волі, а нещодавно маршрут листоноші закінчувався у Броницькій Гуті. Так само добираємося тепер і до Варварівки, де раніше поштове відділення знаходилося в Кам’яному Майдані. Тепер листоноша обслуговує і розносить пошту у Варварівку і Лагульськ, добираємось до Федорівки. Так само збирають там від населення платежі та різні види послуг.
ПРИНОСИМО НАВІТЬ ХЛІБ ІЗ МАГАЗИНУ
— Але ж листоноша приносить, наскільки мені відомо, не лише кореспонденцію, але і певний перелік товарів?
— Так, і ця послуга має хороший попит, адже в селах не всі люди можуть добратися до магазинів, то листоноша може їм запропонувати необхідні товари повсякденного вжитку. Навіть на прохання може принести хліб із магазину. Ми намагаємося працювати так, щоб людям було максимально зручно.
Був у нас випадок — захворіла одинока жінка, лежала в лікарні, і до нас звернулися медичні працівники з проханням вирішити питання доставки пенсії в лікувальний заклад, бо жінка не могла пересуватися. І наша листоноша ходила у відділення і виплачувала там людині пенсію, щоб вона могла лікуватися і своєчасно отримувала необхідні ліки.
— Ганно Степанівно, якось доводилося спостерігати таку картину: невелике село, на околиці якого зібрався гурт людей. Поцікавилася, що трапилося? Так ми ж листоношу чекаємо, — заусміхалися приязно у відповідь. І я була приємно вражена побаченим. Без сумніву, що листоноша — одна з найбільш поважних у громаді особистостей.
НА ПОСАДУ ЛИСТОНОШІ ЧЕРГИ УТВОРЮЮТЬСЯ
— Дуже приємно те, що наші листоноші багатьма людьми сприймаються вже як рідні, як члени родини — їх чекають, і пишуть нам листи вдячності з проханням заохотити листоношу за якісне обслуговування. Ми стараємося всі ці питання вирішувати, задовольняти і тримати на постійному контролі.
— Але, разом з тим, робота листоноші дуже нелегка з фізичного боку — потрібно щодня носити важкі сумки. Виникають проблеми з кадрами?
— У нас були такі проблеми у минулі роки, особливо по місту. У деяких селах навпаки — черги утворюються на посаду листоноші. Є у нас домовленості з сільськими радами, які допомагають вирішувати питання підбору кадрів — рекомендують найбільш відповідальних, які б ставилися з особливою повагою і чуйністю до людей, бо у селах сьогодні проживає багато громадян похилого віку. Тож є співпраця, ми вдячні за неї і, відповідно, навчаємо наших працівників, розказуємо їм специфіку обслуговування, особливо наголошуємо на тому моменті, щоб сьогодні було до кожного терпіння і розуміння, щоб люди були задоволені роботою поштових працівників.
— Ви очолюєте відділення, до якого входить чотири ­райони, певно, нелегко керувати такою великою дільницею? Коли саме і з якою метою було проведене таке укрупнення?
— Новоград-Волинське у нас було до 1999 року. Саме тоді, коли склалася вкрай складна фінансова ситуація, перша криза дала про себе знати у Червоноармійському районі, цю ділянку приєднали до нас, і ми почали навчати їх надавати послуги в ринкових умовах. То був тільки початок, але ми й до сьогодні потихеньку, але стабільно, нарощуємо ­послуги. У 2002 році до нас приєднали Баранівський район, а в 2003 — Ємільчинський.
РЕОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВОЛИЛА ВЧАСНО ВИПЛАЧУВАТИ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ
— Ця реорганізація дала можливість безперебійно забезпечувати технологічний процес доставки пошти і перевезення, своєчасної виплати заробітної плати, і на сьогодні плинність кадрів на пошті призупинилася. Люди працюють, ми з ними постійно проводимо навчання, як потрібно сьогодні обслуговувати, щоб підприємство могло розвиватися, стараємося утримувати в колективі нормальний, доброзичливий мікроклімат. Заробітна плата у наших працівників відповідно до аналогічного періоду минулого року виросла на 15%, але хотілося б, звісно, щоб вона була більшою, так як працівники сільських ВПЗ працюють по неповному робочому тижню.
Проблемні питання у процесі роботи виникають постійно. Ми — госпрозрахункове підприємство і мусимо щоденно контролювати надходження своїх доходів, щоб, насамперед, виплатити заробітну плату працівникам, відрахування коштів до всіх соціальних фондів і до державного бюджету та забезпечити обробку, перевезення пошти, утримання приміщень ВПЗ, видачу листоношам спецодягу та взуття, особливо — в зимовий період.
ЦІНИ — РОСТУТЬ, ТАРИФИ — НЕ ЗМІНЮЮТЬСЯ
— Якщо сьогодні наші тарифи затверджуються державою, і вони не переглядаються щомісячно і щорічно — востаннє змінювалися ще років три тому, то теж саме пальне купуємо за ринковими цінами, які ростуть ледве не щодня. Так само — і запасні частини, електроенергія, опалення. Ці витрати невпинно і постійно зростають. Разом з тим, наша заробітна плата не може так стрімко зростати, як би ми цього хотіли.
Наші працівники ходять на роботу за будь-яких умов: у спеку, дощ чи зливу, снігопади пошта доставляється. Сільські голови всіляко стараються допомагати, щоб зберегти пошту, за що ми їм дуже вдячні. Сьогодні стоїть стратегічне завдання — наростити обсяги і зберегти пошту там, де вона є, щоб не залишити людей без поштової мережі. Тому Укрпошта ніколи не стоїть на місці, вона інтенсивно розвивається, впроваджує широкий спектр послуг.
У нашому колективі працює 515 чоловік. Відстані великі, а листонош — 312. Я стараюся бувати і знати, хто де живе. Немає такого населеного ­пункту, де б я не бувала, не знала листоноші.
ІНТЕРНЕТОМ ЛИСТІВ НЕ ЗАМІНИТИ
— І ще я хочу додати, що люди українську пошту асоціюють з надсиланням листів, виплатою пенсій і доставкою періодичних видань. На жаль, молодь сьогодні переважно не читає газет, не пересилає листів, вважаючи, що все це можна замінити мобільними телефонами, Інтернетом, тому і до пошти особливого інтересу не проявляють. Однак, молоді люди недостатньо знають ті нові послуги, які є сьогодні на пошті. Наприклад, «Пріоритетна пошта» — пересилання всіх поштових відправлень, «Кур’єрська ­доставка» — доставка додому адресату, «Термінові перекази» — доступні для виплати через 10 хвилин після їх приймання у всіх містах України, «Електронний квиток» — придбаний квиток на літак, поїзд чи автобус у межах свого населеного пункту, якщо це сільська місцевість — з доставкою додому, а в місті у найближчому ВПЗ. Сплата комунальних платежів через Інтернет. Практично всі ті послуги, які надають інші структури. Можливо, тільки ми недостатньо це все рекламуємо, бо не маємо досить коштів. Тому старше покоління всім цим користується більше (листоноша приносить пенсію і все розказує), а молодь — менше, бо традиційно асоціюють пошту з доставкою листів.
І в дійсності — через пошту проходить дуже багато кореспонденції, але я, працю­ючи на ринку поштових послуг, бачу, що не все в житті може замінити Інтернет, комп’ютер, потрібно, щоб було живе спілкування, листування, людина повинна писати листи, вітати. Наприклад, якщо мене хтось привітає листівкою, то я її прочитаю сьогодні, пізніше, я її збережу на роки. Так само, якщо онук привітає бабусю листівкою, то бабуся цю листівку через все село пронесе і всім покаже, що онук привітав, і обов’язково прочитає, що він їй написав.
ПОШТА ЙДЕ В НОГУ З ЧАСОМ
Тому повинна сьогодні молодь і читати, і виписувати газети, і купувати дітям дитячі журнальчики, прививаючи любов до читання, до листування — і ніколи цей епістолярний жанр не відійде у минуле. А ще колись діти колекціонували марочки — були у них цілі альбоми. Нині це практично нікого не цікавить, але ж марки України на своїх зображеннях показують історію держави, її розвиток, національні ідеї та традиції. Думаю, з часом це все стане більш популярним і запитаним, бо це — ті елементи, на яких виховується патріотизм, людяність. Тому Укрпошта — це не минуле, а розвинена структура, яка йде в ногу з часом і з любов’ю, повагою та турботою до людей.