«Дай, Андрiю, знати, яку долю ждати»

13 грудня православні християни відзначають свято на честь святого апостола Андрія Первозваного. Водночас день Андрія був у народі великим зимовим молодіжним святом. На Андрія дівчата зазвичай ворожили.
Андрій — один із дванадцяти апостолів, який перший був покликаний Христом у його апостоли, тому в православній традиції й називається Первозваним. За церковними легендами, святий Андрій Первозваний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів установив хрест.
Наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято. Особливе місце на Андрія займає обрядова гра «Калита», в якій брали участь дівчата і хлопці. Дівчата збиралися разом і пекли Калиту — великий круглий корж із білого борошна. Кожна дівчина повинна була взяти участь у приготуванні Калити. Тісто місили всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки і до наймолодшої дівчинки. Посередині коржа робили дірку. В деяких етнографічних джерелах збереглися дані, що Калита, як правило, становила 35 см у діаметрі і 1,5 см у товщину.
На вечорницях, коли молодь збиралася разом, Калиту за допомогою стрічки підвішували до сволока посеред хати, а потім стрибали, щоб вкусити. Після Калити брали горнятко з медом, на дно якого клали перстень. Хлопець мав дістати той перстень губами, але так, щоб не вмочити власного носа. Вважалося, якщо хлопець дістане і носа не вмочить, — одружиться і буде щасливим.
На Андрія дозволялись молодіжні бешкети, а парубкам прощались усі їхні витівки. У тих батьків, які забороняли гуляти з ними своїм донькам, хлопці вночі могли зняти ворота чи розібрати паркан, забрати воза, плуга, борону тощо і позакидати їх на дах хати чи хліва або занести в інший бік села.