Батько-військовий — приклад для синів

Народився Іван Василевський 09.05.1973 року у селі Слободі-Романівській, у сім’ї селянина. З дитинства Івану довелося тяжко працювати, допомагаючи батькам. У 1988 році він закінчив Ново-романівську загальноосвітню школу, цього ж року вступив до СПТУ-29 у Києві та отримав спеціальність «муляр-монтажник залізобетонних конструкцій 3-го розряду».
З 1991 року направляється курсантом у 169-ий навчальний центр смт. Десна на посаду механіка-водія ЗСУ 23-4, звідки після навчання пішов дослужувати в смт. Гвардійське. Після армії 3 роки працював у колгоспі «Перемога» трактористом-комбайнером. У цей час одружується з дівчиною, а згодом починає військову службу за контрактом у 282-му танковому полку 30-ї танкової дивізії на посаді командира ЗСУ 23-4.
Після закінчення контракту була можливість виїхати за кордон, тому Іван вирішує звільнитися з військової служби. Та життя розставляє свої пріоритети, за кордон виїхати не вдається, і він знову повертається працювати в рідне село. Але, мабуть, так на роду написано — бути військовим, і у 2000 році він знову йде служити на військову службу за контрактом. У 2001 та 2004 роках були миротворчі місії в Сьєрра-Леоне (Західна Африка), де з честю виконав завдання держави. Після реформування 30-ї танкової дивізії потрапив у зенітний дивізіон бригади.
З перших днів у дивізіоні зарекомендував себе з позитивного боку, старанно виконує свої обов’язки, серед товаришів користується авторитетом, у роботі — наполегливий і старанний. Виховує двох синів, допомагає їм у навчанні та має надію, що, коли вони стануть на стежку самостійного життя, то зроблять правильний вибір професії. Адже це може бути на все життя.