Недержавне пенсійне забезпечення: плюси і мінуси

Доброго дня, шановна редакція газети «Звягель»! Знайома мені розповідала про недержавне пенсійне забезпечення. Чи дійсно законами України передбачений такий вид пенсійного забезпечення, хто його здійснює та які існують плюси та мінуси.

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Дійсно, ще в 2004 році набув чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який визначив структуру системи пенсійного забезпечення в Україні, яка складається з трьох рівнів.
Перший рівень — солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі — солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі — накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах — суб’єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.
Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень, з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
У зв’язку з реформуванням системи пенсійного забезпечення в Україні і впровадженням її трирівневої системи, з’явився новий елемент — недержавне пенсійне забезпечення, який становить систему накопичувального пенсійного забезпечення.
Оскільки ще й досі мало хто чув про цю реформу та за необхідністю додаткових роз’яснень про дану реформу, в 2012 році Міністерство юстиції України надало відповідні роз’яснення.
ХТО ЗДІЙСНЮЄ НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Згідно з даними роз’ясненнями, недержавне пенсійне забезпечення можуть здійснювати:

• недержавні пенсійні фонди;


• страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;


• банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;


• роботодавці — платники корпоративних пенсійних фондів;


• саморегульовані організації суб’єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення;


• компанії з управління активами;

Окремо слід зупинитись на таких суб’єктах недержавного пенсійного забезпечення, як недержавні пенсійні фонди, учасники, вкладники та засновники недержавних пенсійних фондів.
Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.
Недержавний пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов’язаннями Пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.
ВКЛАДНИКИ (УЧАСНИКИ) ­НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ
Учасником пенсійного фонду (далі — учасник фонду) є фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду, і яка має право або набуде право на одержання пенсійних виплат з такого фонду.
Слід зазначити, що учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.
Пенсійні виплати можуть здійснюватися учаснику фонду або його спадкоємцю.
Особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та закону, є вкладником фонду.
Вкладником фонду може бути сам учасник фонду, по­дружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду або професійне об’єднання, членом якого є учасник фонду.
У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду.
Учасники відкритого пенсійного фонду мають право залишатися його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь.
Накопичені пенсійні кошти в сумі розміру пенсійних внесків, що сплачені на користь учасника фонду, та отриманого на його користь прибутку (збитку) пенсійного фонду, є власністю такого учасника, якою він розпоряджається згідно з Законом.
Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду установлюються у вигляді пенсійних схем, які є невід’ємним додатком до статуту недержавного пенсійного фонду.
ПЕНСІЙНІ ВИПЛАТИ
Недержавні пенсійні фонди відповідно можуть здійснювати такі види пенсійних виплат, як пенсія на визначений строк та одноразова пенсійна виплата.
Виплата пенсії на визначений строк здійснюється адміністратором пенсійного фонду:

• за бажанням учасника фонду, який має право на отримання пенсійних виплат відповідно до його заяви;


• на вимогу учасника фонду (з дня виникнення у нього права, згідно з умовами пенсійного контракту на страхування довічної пенсії, якщо придбання довічного ануїтету може негативно вплинути на розмір пенсійних виплат).

Пенсія на визначений строк розраховується, виходячи зі строку, не менш як десять років від початку здійснення першої виплати.
Водночас, пенсійна виплата може здійснюватися адміністратором одноразово на вимогу учасника фонду у випадку:

• медично підтвердженого критичного стану здоров’я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності учасника фонду;


• коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;


• виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

Крім того, пенсійна виплата здійснюється одноразово спадкоємцям учасника фонду адміністратором.
При цьому, необхідно відмітити, що пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за заявою учасника фонду, форма якої встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним контрактом відповідно до закону, що встановлює обов’язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій громадян.
Пенсійний вік, що визначається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами.
Учасник фонду має право змінити визначений ним пенсійний вік шляхом подання про це заяви адміністратору не пізніше ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку.
Пенсійні виплати з державного пенсійного фонду здійснюються незалежно від отримання виплати за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел.
При цьому варто відзначити, що участь у недержавному пенсійному страхуванні не звільняє від обов’язку сплачувати внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а є лише правом особи сплачувати внески, крім Пенсійного фонду України, додатково до недержавного пенсійного фонду.
Наскільки це буде ефективним механізмом для збільшення пенсій українців та звягельчан зокрема, покаже тільки час. Але якщо ви для себе вирішили стати учасником недержавного пенсійного фонду, можу тільки порадити уважно ознайомитися з його документами та дозволами, уважно вивчити договір, та у випадку сумнівів звернутися до спеціалістів.