«Дай, Андрію, знати, яку долю ждати»

13 грудня православні християни відзначають свято на честь святого апостола Андрія Первозванного. Водночас день Андрія був у народі великим зимовим молодіжним святом.
Андрій — один із дванадцяти апостолів, який перший був покликаний Христом в його апостоли, тому в православній традиції й називається Первозванним.
За церковними легендами, святий Андрій Первозванний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів встановив хрест.
До того, як церква почала відзначати Андрія, наші предки здавна цього дня влаштовували своє народне свято, пов’язане з дохристиянською обрядовістю і магічними ритуалами. Згодом вечорниці на Катерини і Андрія все більше втрачали свою магічну функцію і перетворилися на своєрідну забаву і привід, щоб зібратися неодруженій молоді.
У цей вечір дівчата намагалися побачити свого судженого в дзеркалі. Для цього дівчина посипала на долівку трохи пшениці, наливала в мисочку води і ставила люстерко. Коли все було готове, — впускала півня: якщо півень нап’ється води, то чоловік буде п’яницею, клюне пшениці — буде господарем, а як гляне у люстерко, — паничем або ледарем.
Бігали дівчата також до річки, набирали намулу з дна і приносили до хати. У хаті цей намул уважно розглядали: якщо там є шматочок заліза або цвях, то ק чоловік буде ковалем, тріска — теслею, скло — склярем, шкіра — шевцем, пісок — муляром, а якщо, крім землі, немає нічого, — хліборобом.
Особливе місце на Андрія займає обрядова гра «Калита», в якій брали участь дівчата і хлопці. Дівчата збиралися разом і пекли Калиту — великий круглий корж із білого борошна. Кожна дівчина повинна була взяти участь у приготуванні Калити. Тісто місили всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки і до наймолодшої дівчинки. Посередині коржа робили дірку.
Солодке з медом тісто пекли в печі і запікали так, щоб важко було відкусити. Зверху калиту намащували медом. На вечорницях, коли збиралася молодь, калиту за допомогою стрічки підвішували до стволока посередині хати, а потім стрибали, щоб вкусити.
На Андрія дозволялись молодіжні бешкети, а парубкам прощалися усі їхні витівки. У тих батьків, які забороняли гуляти з ними своїм донькам, хлопці вночі могли зняти ворота чи розібрати паркан, забрати воза, плуга, борону тощо і позакидати їх на дах хати чи хліва або занести в інший бік села.