- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
2 декабря — 15 лет светлой памяти любимой жены — Валентины Петровны ВЛАДЫЧУК Не зовите, не ждите напрасно — я была, я жила, но угасла. Я светила вам тысячи лет, а теперь в небесах. Меня нет. Я была, я жила — и довольно! С этим миром расстаться не больно! В сотнях жадных, влюблённых очей Я оставила отбле
30 листопада минає 40 днів, як пішла із життя у вічність наша матуся, бабуся та прабабуся — Віра Федорівна АКИМЕНКОВА Вогонь життя раптово згас, Печаль і смуток серце ранить. Низький уклін тобі від нас І вічна пам’ять. Усі, хто знав, — згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою. Вічно сумуючі
20 листопада минає 9 днів, як пішов у вічність Петро Андрійович КЛЮЧНИК Так рано Ти пішов від нас. Плаче небо, плачуть зорі від страшного горя, плаче місяць, сльози витирає, бо він добре знає, яка сильна рана в нас на серці. Нехай Тобі, братику, світить сонечко вдень, а місяць уночі. Ти не помер, а Янголом злетів у небеса. Божо
12 листопада — рік, як пішов у вічність Петро Данилович СТАРОВОЙТ На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе нема і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій. Сумуюча дружина 12 листопада минуло 7 років, як не стало дорогої нам людини — чоловіка,
9 листопада — 2 роки гіркої, гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті дорогого сина, брата, чоловіка — Сергія Вікторовича КРАВЧУКА Так рано Ти пішов від нас. Плаче небо, плачуть зорі від страшного горя, плаче місяць, сльози витирає, бо він добре знає, яка сильна рана в нас на серці. Нехай Тебе, сину, зігріває сонечко вдень
Перед картинами Володимира Серафимовича Лиманця тамуєш подих, забуваєш про все на світі і поринаєш у дивосвіт щедрого, багатого, прекрасного…Володимир Лиманець — відомий художник Звягельського краю. Народився 2 грудня 1949 року на Житомирщині, у місті Романові. Після закінчення школи навчався в Одеському державному художньому училищі.У 1974 році за
1 листопада — 12 років, як трагічно в 13 років загинув любий синочок — Дениска Минають дні, минають і роки, А ти не приходиш до мене. Сину, синочку, люба дитина, Забрала від мене тебе домовина. Тебе я чекаю і ночі, і дні, Прийди на хвилинку хоч уві сні. Ти був для нас неначе пташка І щебетав,
22 жовтня — 2 роки гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті дорогої дружини — Надії Лаврентіївни ТИМОЩУК Плаче небо, плачуть зорі від страшного горя, плаче місяць, сльози витирає, бо він добре знає, яка сильна рана в мене на серці, кричить моя душа, бо ти моя дружина. Раптово ти пішла з життя, рідненька, але здається, що т
Забути — не в силі, вернути — не в змозі... 18 жовтня — 8 років світлої пам’яті рідненької матусі, бабусі, прабабусі — Ольги Яківни ШАПРАН з Ужачина Ідуть роки, а біль і туга не полишають нас. Пам’ять про Вас — свята і вічна. Пошли, Боже, нашій мамі благодать. Царство Небесне і вічний спокій Вашій добрій душі. Су
Минуло 25 років, як не стало нашої коханої мами — Людмили Костянтинівни ЛАВРЕНЮК Спливають дні, роки, проте немає строку давнини відходу у Вічність найріднішої людини. 25 років тому жахлива звістка про непоправну втрату сколихнула все місто — передчасно пішла із життя світла, добра людина, наша мама. Цей біль назавжди залишитьс
