Фабрика «Леся» відрядила на різдвяну казку до Німеччини своїх кращих працівників

Усі мріють про новорічну казку, а вони у ній побували — 11 щасливчиків швейної фабрики «Леся», котрі за успіхи у роботі були нагороджені керівництвом різдвяною поїздкою до Німеччини. Зараз це схоже на фантастику, бо усі навкруги тільки й говорять що про важкі часи на фірмах та підприємствах, відсутність коштів тощо. Натомість керівництво фабрики «Леся» на цьому сумному тлі є вдалим прикладом успішного менеджменту і небезпідставного оптимізму. Під час торішніх новорічних святкувань на підприємстві оголосили, що досягнення у роботі працівників будуть відзначені, і кращі з них вирушать до Німеччини за рахунок фірми. Шляхом голосування і лотереї, обрали претендентів, і ось, 11 грудня, щасливчики вилетіли літаком з України, щоб провести три захоплюючі дні у Німеччині.
Для усіх одинадцяти членів делегації ця закордонна поїздка стала першою у житті. Тому, коли вони повернулися на фабрику, розповісти їм було про що.
— Німці — дуже охайна нація, — поділилася з колегами найпершим враженням швачка Людмила Бондарчук. — Нас одразу вразили чистота вулиць, рівненькі, наче під лінійку, автошляхи. Завдяки цьому усі автівки їздять чистенькими, попри те, що на вулиці нас зустрів дощ. Ще одразу кинулися в око охайні сільськогосподарські поля, що не дає підстав сумніватися: тут живуть справжні господарі! Ми побували у Зальцуфлені та Дортмунді.
— Щирі усмішки — це візитна картка усіх, кого ми бачили у Німеччині, — згадуючи приємний факт, начальник швацького цеху Ірина Щербакова й сама розпливається в усмішці. — Знаєте, вони усміхаються настільки щиро, що здається, ніби ви знайомі з цією людиною дуже давно! Там усі люб’язні і тактовні, починаючи з таксиста в аеропорту.
Втім, найбільше гостинності й усмішок чекали гостей на фірмі «Бракс». Ця всесвітньо відома німецька фірма з пошиття одягу з 2005-го року співпрацює з фабрикою «Леся», а 1,5 року тому стала її акціонером. З того часу почалися суттєві зрушення на підприємстві, а головне, що авторитетний бізнес-партнер зарекомендував себе у якості надійного і стабільного партнера.
Німці залюбки підтримали ідею візиту новоград-волинців на фірму у Німеччину. Для того, щоб українці на власні очі оцінили можливості сучасного швейного виробництва, усвідомили рівень співпраці і відповідальності, визначилися з новими горизонтами у роботі. Без кар’єрного розвитку і реальних перспектив у роботі, розуміють за кордоном, важко говорити про успіх окремого працівника і виробництва загалом.
Власне, у цьому й довелося переконатися працівникам фабрики «Леся». Найперше їх познайомили з керівництвом та робітниками фірми «Бракс». До речі, німці надзвичайно цінують працівників із довгим трудовим стажем. Стабільність і відданість у роботі дуже цінується. Розповідаючи про себе і свою посаду, працівник обов’язково зазначає, скільки років працює на фірмі. 15-30 років — це для німців справжня гордість. Одна з німецьких працівниць, батьки якої — вихідці з колишнього Союзу, підготувала для гостей з Новограда-Волинського невеличку промову українською мовою.
— Колеги продемонстрували нам увесь спектр швейного виробництва, — розповіла Лілія Грабовська, начальник інженерної служби. — Від процесу тестування тканини до сортування та розвантаження готової продукції. Цікаво, що усе виробництво тут повністю автоматизоване. Скрізь — конвеєри, спеціальні транспортні системи. Усе працює з точністю, як годинник.
— Кожен надзвичайно відповідально ставиться до роботи, — додала свої враження майстер бригади Любов Русакова. Здається, що душевністю і щирістю, сумлінністю та копіткою роботою пронизаний кожен виріб. Адже «Бракс» відомий не лише своїми брюками, які шиємо і ми, а також — светрами і джемперами, верхнім одягом, сумками і, навіть, взуттям.
Ця поїздка мала на меті не лише робочий характер, а й розважальний — знайомство з країною, її культурою та звичаями. Працівникам «Лесі» пощастило потрапити сюди під час різдвяних свят, тож вони з головою занурилися у святкову атмосферу. Скрізь бачили лише привітних людей: у магазинах, на вулицях, у кафе. До речі, частували працівниць української фабрики лише у дорогих ресторанах. Вразило наших земляків те, що німці ходять сюди переважно сім’ями. У ресторани та бари німців не заманюють гучною музикою чи «вай-фаєм», їх тут днем з вогнем не відшукаєш! Хіба що, тихенька музика — сюди приходять поспілкуватися.
Після 22-ї години люди і міста занурюються у відпочинок. Зачиняються магазини, на вулицях та у вікнах з’являється приглушене світло. Новорічні прикраси на ялинках — не іграшкові, а справжні і дорогі, але ні у кого немає й думки, аби поцупити щось… Ще вразила українців відсутність сміття на вулицях. Навіть після різдвяного свята — жодної смітинки. Та й урн, переконували наші туристи, вони там не бачили. Мимоволі згадали Новоград після «Лесиних джерел», як після сміттєвого Апокаліпсису…
Швачка Наталя Оксанчук сказала, що уявити таку чудову святкову поїздку ніхто з них собі не міг. Але вона стала реальністю — за це щиро дякують керівництву, як і за надану честь побувати у Німеччині саме їм.
Найперше українцям слід змінити власну свідомість, — зробили висновок наші туристи. Адже атмосферу культури і високого рівня життя створюють саме люди: їх ставлення одне до одного, відношення до роботи, до цінностей життя.
— Подивіться на нашу фабрику, — підсумувала після поїздки Ірина Щербакова. — Це приклад того, що Європа — поруч із нами, й на нашому підприємстві — вже Європа. Ще декілька років тому ніхто би не повірив, що у нас можливі такі зміни! А зараз подивіться: європейські умови праці, європейська територія біля фабрики, європейське ставлення керівництва до людей. Повернувшись в Україну, ми зрозуміли, що це — наш дім, і він є найкращий. Яким він буде завтра, — залежить від кожного з нас!