Про династію церковних і освітянських діячів Карпінських із Яруня

Існуюча царська влада в Російській імперії, заявивши на початку ХХ століття про «дарування демократії народу», утворила складний механізм виборів депутатів першого в країні всенародного парламенту через виборчі курії. В основу виборів було покладено майновий ценз виборців. Курії були призначені, перш за все, для представників багатих прошарків населення. Про це промовисто говорить і склад депутатів Державної Думи першого-третього скликань. Але до четвертої Державної Думи Російської імперії стали обирати навіть вчителів початкових шкіл. Зокрема, як один із кращих вчителів Новоград-Волинського повіту, згідно зі «Звітом про церковно-парафіяльні школи Новоград-Волинського повіту за 1908/1909 навчальний рік», відзначався священик із села Ярунь Жолобненської волості Карпінський Іван Костянтинович, законоучитель і водночас учитель світських предметів Ярунської двокласної ЦПШ, який закінчив духовну Волинську семінарію. Незважаючи на складну систему виборчих курій, що існувала на той час у царській імперії, його було обрано від Волинської губернії депутатом IV Державної Думи Російської імперії, де він працював у Комісіях з питань бюджету і народної освіти, входив до фракції правих депутатів. Щоправда, в «Памятной книжке Волынской губернии на 1913 год» на сторінці «Депутаты Государственной думы от Волынской губернии» поряд із прізвищем Карпінського І.К. стоїть: «крестьянин села Ярунь». Вочевидь, влада хотіла підкреслити саме селянське походження свого депутата, батько якого, однак, також займав у свій час посаду священика Ярунської церкви. (Див.: «Памятная книжка Волынской губернии на 1913 год.» Раздел «Депутаты Государственной думы от Волынской губернии». — Житомир, 1913).
Із енциклопедичної книги «Реабілітовані історією»: Карпінський (в книзі Карпинський) Іван Костянтинович народився 1872 року. Українець, освіта середня. Колишній православний священик і член Державної Думи Російської імперії. На день арешту — рахівник тресту їдалень у місті Ленінград. Заарештований 25 жовтня 1937 року Новоград-Волинським окрвідділом НКВС. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР розстріляний 12 листопада 1937 року у місті Житомирі. Реабілітований. (Див.: Черненко М.А. та інші. Реабілітовані історією. Житомирська область. — Книга третя. — Житомир: Полісся, 2010. — С. 404).
Зовсім мало в шанованому енциклопедичному збірнику написано про таку відому особу. Але спасибі хоч за таку пам’ять. Адже в роки радянської влади писати позитивно про служителів культу, а, тим більше, розстріляних у період «Великої чистки», було заборонено. Тим більше, якщо він був депутатом царської Державної Думи. Не слід забувати, що поява подібних книг стала лише за умови незалежної України. Щоправда, у п’ятому томі книги «Реабілітовані історією» з’явилася невелика стаття колективу авторів, зокрема В.С.Герасименко, Л.А.Копійченко, Є.Р.Тіміряєва, присвячена нашим землякам, депутатам Державної Думи Російської імперії 4-х скликань, де знайшлося місце і для І.К.Карпінського. (Див.: Реабілітовані історією. Житомирська область. — Книга п’ята. — Житомир, Поліссся. — С. 60-66).
Із справи, що міститься в Державному архіві Житомирської області, відомо наступне. Священик і громадський діяч Карпінський Іоанн/Іван/ Костянтинович народився 5 лютого 1872 року в селі Ярунь. Походив із родини сільського священика. Закінчив Клеванське духовне училище у 1885 році та Волинську духовну семінарію із званням студента у 1891 році. Працював більше 11 років учителем і завідуючим Ярунської церковно-приходської школи та школи грамоти в селі Юрківщина. За свої уроки Закону Божого винагороди не отримував. А 1902 року — рукоположений у сан священика православної церкви села Ярунь. З 1911 року по 1913 рік — член повітового відділення Волинської єпархіальної училищної ради, повітовий наглядач церковно-приходських шкіл. 1912 року обраний членом Державної Думи від Волинської губернії, представляв праву фракцію. Працював у трьох комісіях Думи — з питань фінансів, народної освіти і законодавчих пропозицій. Ініціатор спорудження в Яруні православного храму на благодійні кошти. За свої особисті заощадження купив для нового храму церковну чашу за 100 карбованців. У школі грамоти села Юрківщина у 1903 році навчалося 35 хлопчиків і 3 дівчинки, світські предмети викладав вчитель Степан Ляшук, який мав стаж педроботи лише один рік. ЦПШ відкрито в цьому селі ще в середині ХІХ століття, у 1886 році передано в Духовне відомство. У Яруні в місцевій ЦПШ навчалося 22 хлопчики і 3 дівчинки. Завідуючий школою отець Іоан Карпінський, вчитель світських предметів Степан Паламарчук. ЦПШ було відкрито в Яруні в середині ХІХ століття. Приміщення наймається у сільського селянського товариства, воно незручне, знаходиться далеко від центру села і від церкви, писав І.К.Карпінський у звіті за 1903 рік. У школі відсутнє тепле приміщення для вчителя, проблема з опаленням. Наймали приміщення для школи і в селі Юрківщина у селянського товариства. Проте успіхи школярів у навчанні були добрі. Після революції Карпінський служив священиком у селі Юрківщина. Коли більшовицькою владою церква у 1936 році була закрита, переїхав до дочки у місто Ленінград, де працював рахівником тресту їдалень. Під час відпустки поїхав до Яруня, де був упізнаний і заарештований органами НКВС 25 жовтня 1937 року в Новограді-Волинському. Звинувачувався у контрреволюційній діяльності, був засуджений по першій категорії; в листопаді — розстріляний. Розстрільний вирок йому винесено трійкою НКВС по Житомирській області, затверджено прокурором СРСР. Реабілітовано посмертно 17 квітня 1996 року. (Див.: ДАЖО, ф. Р-5013, оп. 2, спр. 23243).
І.К.Карпінський упродовж 1911-1913 років займав посаду спостерігача училищ і сільських шкіл Новоград-Волинського повіту від Волинської єпархії. А головою повітової училищної ради шкіл духовного відомства залишався протоієрей Філарет Ненадкевич із міста Новограда-Волинського. Він писав у звіті на почтаку ХХ століття, що Закон Божий викладає в Ярунській ЦПШ місцевий священик православної Святопокровської церкви Іоан Карпінський. А з 1903 року в школі працював і один вчитель світських предметів, згаданий вище Тимофій Паламарчук.
До речі, брат Івана Карпінського Аркадій добився також службового зростання в православній церкві. Він мав значні заслуги на ниві народної і релігійної освіти, тому автор вважає за потрібне подати короткий нарис про його життєвий шлях.
Єпископ Аркадій (в миру Аркадій Костянтинович Карпінський) народився 26 січня 1851 року в селі Орепи (?) Жолобненської волості Новоград-Волинського повіту в родині православного священика. Навчався в Дерманському духовному училищі, потім у Волинській духовній семінарії на казенному кошті, яку закінчив у 1873 році. Після чого вступив до Московської духовної академії (також на казенний кошт), яку закінчив 28 червня 1877 року. В 1879-1889 роках викладав іноземний катехізис и літургіку, також географію в 3-му і 4-му класах Клеванського (колишнього Дерманського — В.В.) духовного училища. Він був призначений невдовзі наглядачем Дерманського чоловічого духовного училища в містечку Клевані. У вересні 1879 року влаштував при училищі гуртожиток для учнів, які навчалися на кошти єпархії, відкрив при ньому лікарню, привів в порядок і поповнив книжковий фонд бібліотеки училища. У 1879-1889 роках був головою будівельного комітету Клеванського духовного училища. Завдяки його діяльності при училищі було побудовано і освячено храм. У 1870 році отримав чин надвірного радника, у 1883 році — колезького радника, у 1887 році — статського радника.
Але невдовзі у Аркадія Карпінського трапилося особисте горе: на початку 1887 року, внаслідок епідемії, в могилу пішли його четверо дітей і дружина. Аркадій Карпінський вирішив прийняти чернечий постриг з ім’ям Аркадій. Проте ще 5 вересня 1889 року він призначений Святійшим Синодом РПЦ інспектором Могилівської духовної семінарії з правом викладання у ній Священного Писання. 3 1891 по 1893 роки Аркадій виконував обов’язки ректора Могилівської духовної семінарії, потім 20 березня 1893 року його постригли в монашество. 6 вересня 1893 року, за рішенням Святійшого Синоду, призначають ректором Волинської духовної семінарії. 17 жовтня 1893 року ієромонаха Аркадія висвячують на архімандрита і призначають головою Могилівської єпархіальної училищної ради.
З 26 травня 1895 року він — ректор Новогрудівської духовної семінарії (місто Новогрудок нині є районним центром Гродненської області Білорусі — В.В.). З 14 червня призначений настоятелем Новогрудівського чоловічого монастиря і заступником голови Новогрудівського єпархіального братства Святої Софії. 16 вересня 1896 року його висвячують на єпископа Балахнінського і призначають вікарієм Нижньоновгородської єпархії та водночас настоятелем Олександро-Невської лаври. З 9 листопада 1897 року — єпископ Туркестанський і Ташкентський. В Туркестані ним відкрито 20 ЦПШ та шкіл грамоти. З 18 грудня 1902 року він став єпископом Рязанським і Зарайським. За указом Святійшого Синоду, 3 листопада 1906 року, у зв’язку із хворобою, преосвященний Аркадій на його прохання звільнений від обов’язків єпископа і відісланий «на покой» у Валдайський монастир Іверської Божої Матері, де й помер 17 серпня 1913 року, не досягнувши 63 літ.
На посаді керівника духовних навчальних закладів Духовного відомства отець Аркадій багато зробив для поліпшення навчально-педагогічного процесу як у керованих ним школах, так і загалом для навчально-організаційного процесу ЦПШ та шкіл грамоти.