Заявник як особа, що не є потерпілою у кримінальному провадженні

У нині діючому Кримінальному процесуальному Кодексі України (далі — КПК України), окрім сторони обвинувачення, захисту, потерпілого і його представника, закріплені види інших учасників кримінального провадження, до якого віднесено поняття заявник.
Відповідно до ч.1 ст.60 КПК, заявником може бути фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Процесуального статусу заявника особа набуває з моменту подання заяви та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
Різниця між потерпілим і заявником полягає в тому, що потерпілим є особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, або залучена до провадження як потерпіла, або подала заяву про визнання її потерпілою після початку кримінального провадження.
Заявник може звернутися із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, про будь-які факти кримінального правопорушення (наприклад, заява про зловживання посадовими особами контролюючих органів під час перевірки, заява про факт вчинення ДТП, про факт розбійного нападу або грабежу та інше), окрім фактів, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, проти прав, свобод та законних інтересів якого вчинене кримінальне правопорушення (Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).
Відповідно до ч.2 ст.60 КПК, заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію.
Згідно ст.214 КПК України, це право на отримання копії витягу про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, надавати.
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.
Тобто, подавати речові докази, які, відповідно до ст.98 КПК України, є матеріальними об’єктами, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, у тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінальним шляхом.
Також подавати документи, ст.99 КПК України закріплено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Речі і документи, що підтверджують заяву або повідомлення заявника про кримінальне правопорушення, можуть подаватися разом із письмовою заявою про кримінальне правопорушення або безпосередньо службовій особі органу державної влади, уповноваженому розпочинати досудове розслідування.
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Інформація про закінчення досудового розслідування направляється заявнику у вигляді повідомлення, згідно зі ст.111-112 КПК України.