«Я тільки хотів її провчити»

Віктор Марину не бачив майже рік. Відтоді, як суд визнав його винним і засудив до позбавлення волі. За хуліганство.
А це Віктор вийшов на волю. Додому приїхав якраз у Маринин день народження. Й одразу зателефонував їй.
Почувши у слухавці знайомий голос, дівчина не дуже зраділа. Навіть не знала, що говорити.
Віктор не витримав мовчанки:
— Марино, це ти?
— Я, — мовила несміло.
— Чого мовчиш?
— Так несподівано подзвонив.
— Я повернувся.
— Вітаю.
— І тебе вітаю! З днем народження!
— Дякую!
— Я прийду?.. Ти знову мовчиш. Щось трапилося?
— Не треба.
— Що саме?
— Приходити.
— Ти… не хочеш мене бачити?.. Говори!
— Потім поговоримо.
— Коли?
— Не знаю. Може, завтра. Може, пізніше.
На цьому розмова закінчилася.

Але Віктор не хотів чекати ні «завтра», ні «пізніше». Цього вечора він у барі випив міцненької, а після того пішов до Марини. Довго натискав кнопку дзвінка. Проте йому ніхто не відчиняв. А коли кулаком загамселив у двері, то зрештою почув голос за дверима:
— Хто там?
— Це ти, Марино?
— Я. Чого ти шум піднімаєш?
— Відчини мені двері.
— Навіщо?
— Раніше ти так не питала.
— То було раніше.
— А тепер що трапилося? Чого ти мене тримаєш за дверима, як дурачка якогось?
Зрештою клацнув замок. Марина вийшла на сходи. Віктор стояв із букетом червоних троянд. Він здивовано сказав:
— А ти подорослішала! Чому не писала?
Вона не відповіла.
Віктор насупився:
— Знову мовчиш, — і потягнувся до дівчини.
Однак вона зробила крок назад:
— Не треба.
На обличчі хлопця — глузлива усмішка:
— Ну так, я тепер судимий.
— Не в тому річ.
— А в чому ж?
— Вікторе, я тобі нічого не обіцяла. І зустрічалися ми всього кілька разів.
— Що?! — він аж зблід. А відтак з болем в голосі проказав. — Але ж були почуття. Було й інше. Я ж тебе кохав. І ти… Хіба ви вмієте чекати!
Марина мовчки відвела погляд убік, що підтвердило Вікторові здогади. Він безпардонно відсторонив дівчину і пройшов до квартири. Відтак — на кухню, туди, звідки доносилися тихі голоси.
За столом сиділа Маринина подруга Настя. Навпроти — незнайомий молодик. У шикарному костюмі, в білій сорочці і краватці.
Це викликало у Віктора гидливу посмішку. Однак він перевів погляд знову на Настю. Ніби між іншим, поцікавився в неї:
— Як ти?
— Нормально.
— А Андрюха твій?
— Теж нормально. Одружилися недавно. А це, познайомся, Сергій.
Віктор різко повернув голову до молодика в костюмі. Ошкірився:
— Виходить, це Маринчин новий бойфренд?
Ситуація склалася досить напружена. Віктор починав закипати.
Саме в цю мить до кухні ввійшла Марина. Стала біля Сергія. З винуватим обличчям запропонувала Вікторові:
— Сідай з нами.
Той аж скреготнув зубами. А потім несподівано для всіх пожбурив троянди в обличчя Марини. Затим він схопив край скатертини і різко рвонув її на себе. Вся сервіровка стола опинилася на підлозі.
— Ти що, здурів?! — Сергій кинувся до нахаби і тут-таки відскочив.
У Вікторових руках блиснуло лезо ножа.
— Назад! А то завалю!
Відтак ображений гість, з осудом подивившись на Марину, повернувся і пішов до виходу. Не просто пішов, а почав громити все на своєму шляху. Він розтрощив скло у кімнатних дверях, зірвав зі стінки годинник і розтоптав його ногами. Затим на підлогу полетіла вішалка з одягом, гепнулася тумбочка із взуттям.
Потім стало моторошно тихо.
А буквально через кілька хвилин додому повернулися Маринині батьки. Побачивши погром у квартирі, остовпіли.
А ще через деякий час Марина виявила пропажу своєї сумочки, що лежала на тумбочці. В ній знаходилася солідна сума на погашення кредиту і банківська картка. На ній також знаходилися певні кошти.

Правоохоронці затримали Віктора вдома наступного дня. До речі, коли міліціянти ввійшли до квартири, Віктор вів себе спокійно. Навіть здивовано поцікавився:
— А що трапилося? Ви, часом, не переплутали квартири?
Йому нагадали про вчорашній погром.
І Віктор знову спокійнісінько відказав:
— Та я тільки хотів її провчити.
— З ножем у руках?
— Ножа не було. Вигадали. Щоб мені помститися.
Та такі пояснення не задовольнили стражів порядку. Віктора забрали до відділку. Як з’ясувалося, Маринину сумочку Віктор викинув у сміттєвий бак, частину грошей витратив, а ось банківською карткою скористатися не встиг. Тепер йому доведеться відповідати за скоєне.