Поминання 11/2015

17 квітня минає 40 днів з дня непоправної втрати — смерті Валентини Борисівни БЄЛОШАПКИ

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич. Рідненька, як важко без тебе, без твоєї мудрості, доброти, любові. Серце обливається кров’ю, щемить душа. Пробач, що не вдалося тебе врятувати. Будемо завжди пам’ятати, згадувати, любити. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах.

Сумуючі сестра Людмила, брат Леонід, племінниця Світлана з сім’єю

13 березня минає 6 років, як не стало з нами нашого люблячого чоловіка, батька, дідуся — Віктора Михайловича ЗАРУЦЬКОГО

Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай був там тобі на небі, а пам’ять на землі зоріла. Царство Небесне і вічний спокій душі твоїй. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

15 березня виповнюється 15 років світлої пам’яті Тамари Ігнатівни ГОНЧАР

Світла пам’ять про тебе — завжди в наших серцях. Хто тебе знав, нехай згадає і пом’яне. Спочивай з миром. Хай Бог дарує тобі Царство Небесне і вічний спокій.

Сумуючі сини, невістки, онуки і сестра

12 березня минув рік світлої пам’яті Алли Василівни МИРОНОВОЇ

Вічна пам’ять тобі, Царство Небесне. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

З глибоким сумом всі рідні

18 березня — 2 роки, як обірвалося життя рідного сина — Анатолія Анатолійовича БЕЛЯКА

Вже два роки минає, як я без тебе, сину. Серце плаче і тремтить душа, скільки б не шукали очі в рідній хаті — найдорожчого сина вже нема. Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Навіщо покинув ти, сину рідненький, як важко без тебе мені жить. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Тебе ніколи не забудем, назавжди ти в наших серцях. Хто знав та пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

У вічній скорботі мама, хрещена та всі рідні

15 березня минає п’ять років, як немає з нами нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся, брата, товариша — Григорія Миколайовича ЛАВРИНОВИЧА

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство тобі Небесне і вічна пам’ять. Ти вічно залишишся в наших серцях.

Твоя родина

12 березня минуло 2 роки, як не стало нашої рідної мами, бабусі, дружини — Тамари Валентинівни ЗОЗУЛІ

Згадайте нашу маму, добрі люди, за її світлий образ, за її добрі вчинки, за її безмежну любов до всього світу. Рідненька наша, хай Господь зігріє своєю любов’ю твою безсмертну душу.

Любимо, пам’ятаємо — твої діти, онуки, чоловік

17 березня минуло 40 днів, як немає з нами Віктора Полікарповича ПРИСЯЖНОГО

Він народився в селі Немичинці Хмельницького району Хмельницької області. У 1959 році закінчив сільськогосподарський технікум, а також курси водіїв. У 1961 році закінчив школу інженерних військ, а затим — офіцерські курси, після закінчення яких вступив до Калінінградського військового інженерного ордена Леніна Червонопрапорного училища імені І.І.Жданова. А у 1971 році закінчив навчання на вищих академічних курсах.

27 років — вислуга Присяжного В.П. у Збройних Силах. Він — полковник у відставці, кавалер трьох бойових державних орденів, учасник бойових дій, ветеран війни, ветеран Збройних Сил України, ветеран праці, інвалід ІІ групи війни.

Після звільнення з лав Збройних Сил він активно працював на благо розвитку міста Новограда-Волинського, був лідером багатьох громадських і політичних організацій.

Присяжний В.П. прожив нелегке життя. За його добрі вчинки, активну позицію, небайдуже ставлення до проблем та життя новоград-волинців, колеги, друзі та всі мешканці міста, хто знав Віктора Полікарповича, завжди згадуватимуть і пам’ятатимуть його. Царство Небесне.

Сумуючі дружина, діти, онуки, друзі

6 березня минуло 40 днів, як немає Анатолія Володимировича ГРИЩУКА

Тяжка хвороба забрала тебе від нас. Ми дякуємо Богу, що ти був у нашому житті. Опустіла домівка без дорогої нам людини. Будемо тебе пам’ятати, ти був найкращим у світі чоловіком і татом. Таких, як ти, пам’ятають вічно. Царство Небесне та вічний спокій тобі, рідненький.

Вічно сумуючі дружина та діти

17 березня минає 33 роки, як пішла від нас у вічність, і 100 років від дня народження Зінаїда Антонівна БОЙЧУК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі жінка й мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Син, невістка, внуки, правнуки та рідні

Нашу сім’ю спіткало велике горе — загибель військовослужбовця, прапорщика — Віктора Олександровича КОЗАКА

Висловлюємо слова вдячності всій родині, сусідам, кумам, друзям, знайомим, колективу в/ч 3814, голові Майстрівської сільської ради О.М.Борисюку та його колективу, колективу Майстрівської школи, медпрацівнику, сім’ям міст Одеси, Новограда-Волинського, жителям сіл Майстрів, Маковиці, Майстрова Воля, Ярунь, Орепи, Наливної станції, колективу Новоград-Волинської ЗОШ №2, а також батькам та учням 1-А класу, котрі підтримали нашу родину морально та матеріально.

З вдячністю сім’я Козак

Міська та районна ради, райдержадміністрація, працівники виконавчих органів міської ради висловлюють глибокі співчуття у непоправному горі родині загиблого військовослужбовця — старшого прапорщика — Віктора Олександровича КОЗАКА, командира взводу радіаційної, хімічної, біологічної розвідки роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини А3814 міста Новограда-Волинського, який у боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність Української держави героїчно загинув внаслідок обстрілу в районі населеного пункту Новогригорівка Донецької області.

Вічна пам’ять і слава герою України!

Міська та районна ради, райдержадміністрація, працівники виконавчих органів міської ради висловлюють глибокі співчуття родині загиблого військового — старшого сержанта військової служби за контрактом — Олександра Івановича ЧЕРНЯВСЬКОГО, сержанта з матеріального забезпечення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини А3814 міста Новограда-Волинського, який у боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність Української держави героїчно загинув внаслідок обстрілу в районі населеного пункту Новогригорівка Донецької області.

Вічна пам’ять і слава герою України!