З легкої руки відбулася презентація збірки Валентини Ксендзук

Днями відома звягельська поетеса Валентина Ксендзук презентувала третю збірку віршів та пісень «З легкої руки». Як стверджує авторка, у неї виникали сумніви, чи доречно у такий тяжкий для країни час видавати збірку, але друзі переконали. Тому почесними гостями на презентації стали бійці АТО, які отримали змогу відволіктися від подій на Сході країни. У такий важливий день підтримати прийшли її друзі та по сумісництву — партнери у творчості, композитори: В.Г.Торчик з м.Сарни, В.А.Сидорчук з м.Корець, чоловічий ансамбль «Хміль» на чолі з Миколою Куркачем, Заслужений працівник культури М.І.Мартинюк та інші. Цікаву думку висловив про поетесу В.Г.Торчик: «Вона справжня, коли сміється, коли любить і коли патріот. Я мало зустрічав справжніх живих патріотів, таких, як вона. Її поезія — справжня, жива, пісенна. З нею спільно ми написали понад сотню творів. До того ж, знають Валентину Антонівну не тільки у вас, вона — ще й заслужений громадянин Сарнів».
Висловити своє захоплення творчістю Валентини Ксендзук вирішили й учні гімназії. Вони разом зі своєю вчителькою К.І.Пилипенко прийшли на презентацію та продекламували улюблені вірші поетеси. Музичні твори поетеси-піснярки виконав чоловічий ансамбль «Хміль». Не оминув увагою Валентину Ксендзук і міський голова В.І.Загривий, який передав подарунок — свою власну книгу.
Сама ж Валентина Антонівна про свою збірку і про події на Сході розповідає: «Дорога звягельська родино! Давно збиралася видати книгу, але не знала, чи доречно це зараз, зважаючи на непросту ситуацію в країні. Та один знайомий сказав: «Війна закінчиться, а поки ми живі, — видавай книжку». Тираж, звісно, не великий, але все, що там написано, я робила від душі. Я люблю свою землю, Україну. Цією книгою я подарую те, про що мріяла, і чим жила моя душа. Щиро дякую, що бачу вас тут сьогодні. Дякую хлопцям, які сьогодні прийшли сюди. Там, на війні, вам було не легко, але ми молилися за вас і молимося далі. Знаємо, як це молодій людині йти на фронт і залишати своїх рідних та коханих. Ви побували там, де найстрашніша жінка — війна. Мабуть, це доля напророкувала нам ще одне таке випробування. Але сьогодні такий день, таке сонце, незважаючи на сонячне затемнення. Сьогодні — весняне рівнодення, сьогодні — День щастя, завтра — всесвітній День поезії. Тому любітеся, єднаймося».
Мабуть, найкраще зрозуміти настрій збірки допоможе вірш з однойменною назвою «З легкої руки»:
Добро творити мене навчала мати
Та ще мій рід і тітоньки, й дядьки,
Коли, ділившись статками із хати,
Всім говорили: «З легкої руки».
Так свято повелося у родині —
На покуті — ікони й рушники
І мамина молитва, що й донині
Нас береже із легкої руки.
Хлібину запашну, як літня нива,
Улюблені із маком пиріжки,
В дорогу клала мати й так щемливо:
«Даю ж вам, дітки, з легкої руки».
З дитинства ми привчились працювати,
І видаються різні нам стежки,
Але звучить, як говорила мати:
«Все починайте з легкої руки».