«Дорогий» Новоград: чи може міська влада вплинути на тарифи і чи доведеться платити за воду по 23 гривні?

«Шановна редакція! Постійно складається враження, що Новоград — одне з найдорожчих міст в Україні: ціни в магазинах «кусаються», тариф на проїзд в автобусах — високий, «тепло» — занадто дороге, а тепер, кажуть, ще й вода подорожчає більш, як у два рази. Хтось у місті контролює ціни чи ні?» Це — типові питання, з якими дедалі частіше звертаються до редакції. Порушені питання, безумовно, «на слуху» сьогодні у більшості городян, тому ми переадресовуємо їх міській владі. Ось які відповіді ми отримали від першого заступника міського голови Миколи УСЕНКА:
— Чи дійсно наше місто занадто «дороге» на фоні інших?
— Ми спробуємо порівняти ціни у нас і в інших містах України. Разом із тим, як «старожил», дійсно мушу підтвердити, що життя в Новограді ніколи не було дешевим. Це стосувалось і вартості квартир, і цін на базарах. Зі спогадів моєї бабусі пам’ятаю, що до війни за продуктами їздили в Корець і Рівне, починаючи з 90-их років, більшість промтоварів — із Хмельницького, ціни на житло — на рівні обласних центрів.
Чому так? Відомо, що у всі часи рівень цін визначається платоспроможністю людей і якістю послуг та товарів. Історично склалось так, що вигідне географічне розташування Звягеля сприяло розвитку ремісництва і промисловості, а споконвічний стан прикордонного міста спонукав до постійної дислокації чималих військових гарнізонів. Ці фактори, безумовно, впливали на достаток громадян, культурний і освітній розвиток міста. Неспроста ж 5 липня 1795 року (220 років тому) Новоград-Волинський офіційно став центром величезної Волинської губернії, до якої входили Луцьк, Рівне, Дубно, Кременець, Житомир. Очевидно, ще відтоді в Новограді селились люди, для яких статус городян мав особливе значення.
— Звичайно, ми пишаємось історичним минулим, у душі розуміємо, що в нашому місті краще жити, ніж у навколишніх містечках. Разом із тим переважна більшість вже не може стягнути кінці з кінцями. Буквально на все ціни виросли в рази, а доходи реально впали…
— Насправді, вплив місцевої влади на ціни досить обмежений. У нашій компетенції — хіба що тарифи на вивезення сміття і на ритуальні послуги. Все решта залежить від вартості енергоносіїв і курсу долара. В кого «ключ від цих дверей»? Відомо. Бездарна урядова політика зробила нас заручниками ситуації. Я не буду говорити про промислові і продовольчі товари — підприємці перепродують переважно вироблене за кордоном, наші ж виробники змушені враховувати вартість сировини й енергетичної складової. Хто може перевірити їх ціни і, що найважливіше, якість? А ніхто. Як сказав Прем’єр, у нас мораторій на будь-які перевірки бізнесу: «…Женіть всіх перевіряючих у шию!» Домораторились, що більше половини ліків — відверта «липа».
— Хто і як формує тарифи на основні комунальні послуги?
— Завжди держава встановлювала ціни для природних монополістів на газ і електроенергію, тарифи ж на тепло і водопостачання до 2012 року були компетенцією місцевих органів влади.
З утвореням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, це, фактично, стало прерогативою державного органу, підпорядкованого Президентові України і підзвітного Верховній Раді України.
Простіше кажучи, Теплокомуненерго і Водоканал подає в НКРЕ свої основні техніко-економічні показники — кількість споживачів, об’єм реалізації, витрати на оплату праці, перелік основних засобів, потужність обладнання і т. ін. Комісія, в якій працює більше 600 фахівців, аналізує, перевіряє і встановлює для кожного підприємства тариф. Причому, в попередні роки він штучно утримувався на низькому рівні, а різниця відшкодовувалась за рахунок держави безпосередньо надавачам послуг. Всі — і бідні і багаті — платили однаково.
Сьогодні ж кожному надавачу послуг має бути встановлено тариф, який покриває всі витрати. У принципі, якби не зростання в три рази вартості долара, то не було б і такого різкого збільшення цін. Враховуючи ситуацію, держава обіцяє всім малозабезпеченим компенсацію у вигляді субсидій.
— Давайте конкретизуємо щодо наших підприємств. Для початку щодо газу.
— Ми всі платили за газ у середньому 1,19 грн. за 1 м куб. Із 1 травня встановлена вартість газу для всього населення України — 7,19 грн. за 1 м куб.
В опалювальний період — з 1 жовтня по 30 квітня — діятиме дві ціни, в залежності від споживання:
— за обсяг, спожитий до 200 кубометрів природного газу на місяць — 3,60 грн. за 1 м куб.;
— за обсяг, спожитий понад 200 кубометрів природного газу на місяць — 7,19 грн. за 1 м куб.
Тобто, якщо ви спожили 300 м куб. газу, то маєте сплатити (200х3,6) + (100х7,19) = 1439 грн.
— Електроенергія.
— З 1 квітня по 31 серпня поточного року мусимо платити наступним чином.
При споживанні до 100 кВт/год. на місяць — 36,6 коп. за 1 кВт/год.
При споживанні від 100 до 600 кВт/год. — 63 коп. за 1 кВт/год.
При споживанні понад 600 кВт/год. — 140,7 коп. за 1 кВт/год.
— А як щодо тарифу на централізоване теплопостачання?
— Фактично, опалювальний сезон ми завершили зі старим тарифом для населення — 8,23 грн. за 1 м кв. площі, поки що змін немає. Хто платить по лічильнику, — ціна вже збільшена із 350 грн. до 615 грн. за 1 Гкал. Очевидно, що і за 1 кв. м у наступному сезоні буде в межах 13 грн.
Для інших споживачів (крім населення) було встановлено 1363 грн./Гкал із ПДВ, новий тариф на 2015 рік — 1674 грн./Гкал із ПДВ. Це, до речі, один із найнижчих тарифів в Україні.
Для порівняння, в інших містах України встановлено наступні тарифи (грн./Гкал із ПДВ): Бердичів — 1793, Рівне — 1919, Здолбунів — 1859, Нововолинськ — 1852, Дрогобич — 1808, Сміла — 2032, Миргород — 1833, Київ — 1862.
— Найбільший резонанс серед населення викликає можливе збільшення тарифу на водопостачання й водовідведення у декілька разів…
— На сьогодні населення платить за водопостачання 4,09 грн. за 1 куб. м води, і 5,03 грн. — за каналізацію. Разом — 9,12 грн.
Інші споживачі (підприємства та установи) платять із 1.03.2014 року за водопостачання 9,14 грн. за 1 куб. м води і 15,72 грн. — за каналізацію. Разом — 24.86 грн. із ПДВ.
Постановою НКРЕ від 16.04 2015 р. №1259 встановлено з 1 травня поточного року один тариф для всіх споживачів — 8,69 грн. за 1 куб. м води і 14,42 грн. — за каналізацію. Разом — 23,11 грн.
Так, справді, те, що газ подорожчав у 6 разів, сприймається легше. Тому, що це — по всій Україні. А те, що в Новограді вода дорожча, ніж у сусідів, викликає, м’яко кажучи, багато запитань.
Хоча, заради об’єктивності, треба сказати, що ми тут не є піонерами. Якщо нам встановили вартість води 8,69 грн. за 1 куб. м, то серед 50 водоканалів, для яких також затверджено нові тарифи, вода коштує (грн./куб. м): Бориспіль — 9,47, Жовті води — 9,73, Славута — 8,94, Умань — 11,02. Щоправда, у переважній більшості міст вода таки дешевша: Житомир — 4, Дрогобич — 6, Бердичів — 8,16.
Щодо каналізації, то ми дійсно маємо один із найвищих тарифів (зі встановлених на сьогодні НКРЕ, а це — лише третина із діючих водоканалів). У нас — 14,42, у Вознесенську — 17,52, в інших — тариф дещо нижчий, хоча є й такі, наприклад, Бердичів, де вартість каналізації становить 2,46. Там взагалі всі стоки йдуть на комплекс екологічних споруд шкірзаводу.
Які об’єктивні причи­ни дороговартісного водовідведення в місті? По перше, при будівництві водоочисних споруд було вибране вкрай невдале місце. Очисні збудовані на горі, перепад висоти з водозабором — більше 50 м. Тобто, щоб скинути каналізацію, її треба піднімати догори. Це все одно, що вигрібну яму в дворі зробити вище, ніж стоїть рукомийник. Чому так збудували? Бо орієнтувались на найбільших споживачів на той час, які розташовані в північній частині міста — м’ясокомбінат, сиркомбінат, військові частини, які споживали левову частину води. Фактично населення тоді споживало близько 20%. Сьогодні структура споживання: 75% — населення, 25% — підприємства та установи. І ще один фактор: потужність нашого Водоканалу (відповідно всі мережі і обладнання) розраховані на реалізацію 24 тис. куб. м води на добу. Сьогодні Водоканал продає 4 тис. куб.м.
Є, звичайно, й інші причини дороговизни води, у тому числі — великі втрати, проблеми з обліком води, але найбільше, що вплинуло на тариф, це — валютний кредит, взятий попередньою владою на реконструкцію. Взяли 4,5 млн. дол. (36 млн. грн.), повертати ж треба — більше 100 млн. грн. за нинішнім курсом.
На жаль, цілий рік ми намагалися достукатись до всіх владних структур, у тому числі до Президента, з проханням врахувати при розрахунках собівартості зростання валютного курсу. Проте, це жодних результатів не дало. Маємо те, що маємо…
— Чи є все ж таки якийсь механізм для зменшення тарифу? Хоча б, до середньоукраїнського?
— Є. За рахунок місцевого бюджету повертати валютний кредит. Що це для нас означає? Це значить, що частину коштів, які ми могли б використати на капітальні видатки — будівництво доріг, ремонт шкіл, благоустрій і т.д. (таких грошей у нас було заплановано на рік близько 20 млн. грн.), ми повинні спрямувати на потреби Водоканалу.
Цієї п’ятниці на позачергову сесію міської ради ми виносимо на розгляд депутатів пропозицію направити на погашення валютного кредиту 7,5 млн. грн. Якщо це рішення буде ухвалене, то НКРЕ може зменшити нам тариф до 17 грн. на водопостачання та водовідведення. Маємо надію, що так і буде.