Вогонь кохання

Олеся давно зрозуміла, що життя з Василем їй не буде. Постійні пиятики, ревнощі, безпідставні погрози з боку співмешканця змусили її вигнати чоловіка з дому. Це дуже розлютило місцевого ловеласа. Він то собачу буду підпалив, то дерев’яний туалет на вулиці. Погрожував навіть хату спалити…
Йшла остання декада жовтня. Навкруги ще панувало відносне тепло. Цієї ночі було особливо темно, небо обклало щільною завісою хмар. Вуличне освітлення в селі було відсутнє, лише зрідка в когось із заможних господарів на ганку будинку горіла електрична лампочка. Було близько дванадцятої години ночі.
У вікні одного з будинків світилося, і крізь тюль виднілися силуети двох людей, які рухаються.
— Танцюють, падлюки. Ну нічо, не довго вам ще радіти.
Загавкав у темряві дворовий собака, наполовину висолопивши морду зі своєї будки. По-злодійськи і потихеньку відкрились двері хвіртки, і до двору проник силует сутулого чоловіка середнього зросту. Особу його розпізнати було важко. Він глухо окликнув собаку по імені:
— Інка, свої, Інка! — впізнавши його, та одразу ж замовкла і сховалася від дощу.
Чоловік прокрався до віконця будиночка, намагаючись однак не потрапити в смугу світла, зупинився й уважно прислухався до звуків, що долинали з будинку. З відкритої кватирки смачно тягнуло сигаретним димом і чулася п’яна суперечка чоловіка і жінки. Ще не все листя обсипалося з гілок бузку і неясний силует, похитуючись, пройшов до них і сховався в самій середині, спостерігаючи звідти за тим, що відбувається в будинку.
Хвилин через п’ятнадцять до його слуху долетіли слова брутальної лайки, незабаром відкрилися вуличні двері, і він побачив в отворі розпатлану жінку, яка силою випихає на вулицю вусмерть п’яного чоловіка.
— Пішов звідси до чортової матері, женіх, — засміялася вона, і, викинувши за ним його головний убір, різко зачинила двері.
Чоловік, не встоявши на ногах, послизнувся і всією вагою гепнувся в бруд. Намагаючись зіп’ятися на ноги, він ще трохи вивалявся, але все ж примудрився абияк піднятися і підійти до ганочка.
— Олесю, Олесю, відкрий! — тарабанив він кулаками у двері і кричав, ледве даючи раду п’яній мові. — Я ж люблю тебе. Е-е! Відкрий, коза!
Світло в будинку згасло.
— Ну і хрін з тобою. Ще згадаєш мене, ще пошкодуєш, — погрозив кулаком чоловік і поплентався геть, хапаючись за дерев’яний штахетник огорожі, щоб знову не впасти.
Тоді силует взяв сірники і по драбині виліз на горище будинку, згорнув солому та сіно і підпалив їх. Коли зайнялася справжня пожежа, новоспечений піроман перелякався і почав гасити вогонь, стрибаючи по багаттю. Перекриття не витримало таких старань зловмисника, і він провалився у будинок. Хотів вибігти на вулицю, але вхідні двері були замкнені ззовні. Тим часом їдкий дим почав заповнювати будинок.
Опинившись у пастці, зло-вмисник вибив вікно і вистрибнув через нього на вулицю, і, ніби нічого не скоїв, став закликати сусідів на допомогу. Ще й сам допомагав воду носити.
Селяни викликали пожежників, але до їхнього приїзду вогонь вдалося загасити власними зусиллями. Будинок серйозно не постраждав. Не отримала ушкоджень і Олеся. Прибула на місце події і слідчо-оперативна група міліції.
Власниця будинку і сусіди не розуміли, хто міг таке вчинити, адже Олеся була компанійською жінкою, яка завжди відкликалася на допомогу.
Дивувало односельчан і те, що пожежу допомагав гасити Василь, колишній залицяльник Олесі. Він так її ревнував… А, може, саме Василь був причетний до підпалу?
Слідство тривало, йшла експертиза.
Минув тиждень, у Будинку культури було зібрання односельчан. Тоді можна було почути багато пліток: хто з ким гуляє, хто кому носа розбив, хто вже з «животом вище носа» ходить, а ще не заміжня.
— Чи чули, що Маруськина Оксана не дочекалася свого з армії, а вискочила заміж за городського Сашку?
— А я сьогодні зустріла Олесю, так вона з таким фінгалом під оком, кажуть, що пройшла у них любов із Сергієм, «зів’яли помідори».
Почувши це, Василь навіть не дочекався початку зібрань. Чкурнув геть. Зі сльозами на очах він прибіг до Олесі.
— Пробач мене, Лесюню, пробач. Лихий попутав. Я ж тебе так люблю.
Олеся вийшла на поріг і була здивована, адже побачила заплаканим завжди гордого і твердого характером Василя. Жінка одразу зрозуміла, в чому покаявся Василь.
— Кажеш, любиш? А доведи! Про підпал я нікому ані слова.
— Заради тебе — що завгодно!
— Поясни Сергію, як справжній чоловік має себе поводити зі справжньою жінкою!
— Сергію? Та він у мене відповість за все.
Надворі вже смеркалося. Опинившись на вулиці, чоловік далеко не пішов, а заліг у городі Сергія, вичікуючи господаря будинку, але до ранку на подвір’ї так ніхто і не з’явився.
Чомусь Василь, не вигадавши нічого іншого, вирішив підпалити будинок Сергія. Таким чином покарати його за те, що колись відбив Олесю, а потім і побив її. Василь продумав усе — як помститися і за що, але не врахував одного… Того дня Сергій пиячив цілий день, тому потім відсипався. У момент, коли в будинку розгорівся вогонь, Сергій спав… Коли сусіди викликали пожежну машину, гасити вже не було що.
Іронія долі, але про те, що підпал у будинку Олесі організував Василь, розповіла саме Олеся, і про підозри стосовно будинку Сергія — теж вона.
Підозрюваний спочатку повністю заперечував свою причетність до того, що сталося, але свідчення сусідів та сліди сажі на його одязі говорили зовсім про інше. Зрештою лиходій повністю зізнався у вчиненому, розказав та показав правоохоронцям, як він діяв тієї ночі. Його заарештували, ведеться слідство. Чоловіка підозрюють у дворазовому підпалі та ненавмисному вбивстві.