Корупція та хабарництво — загроза державності
- Кримінал
- 83
- коментар(і)
- 15-05-2015 00:45
Корупція є одним з основних чинників, які створюють реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави, вона негативно впливає на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини.
Таке становище є наслідком того, що дотепер не з’ясовано всіх соціальних передумов корупції, цілеспрямовано не здійснювалась діяльність щодо їх обмеження та нейтралізації. Поширенню корупції сприяє гальмування демократичних та економічних перетворень. Повільно впроваджується адміністративна реформа. Діяльність щодо боротьби з корупцією лише зараз стала пріоритетною для багатьох державних органів. Однак вона здійснюється без належної вимогливості, достатнього інформаційного забезпечення, додержання принципу розподілу функцій та відповідальності.
Діяльності правоохоронних органів щодо запобігання корупційним діянням, їх виявлення та розслідування бракує повноти нормативного регулювання, науково-методичного забезпечення. Інформаційно-пошукова робота щодо виявлення корупційних проявів не спрямована на сфери найбільшого її поширення та найвищі управлінські структури. Заходи щодо вдосконалення законодавства з питань боротьби з корупцією мають фрагментарний характер. Головні зусилля у боротьбі з корупцією витрачаються на реагування окремих корупційних проявів, а не на усунення причин та умов, що сприяють їм.
Обговоривши судову практику в справах про хабарництво, Пленум Верховного Суду України відзначає, що небезпечність цього негативного явища в умовах поширення корупції і проникнення її у всі сфери життя суспільства зростає.
Хабарництво, особливо кваліфіковані його форми, підриває авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізує нормальну роботу органів влади і управління, дискредитує їх діяльність, негативно впливає на моральний стан суспільства, загрожує процесам реформування економіки і відродження української державності.
У зв’язку з цим неухильне виконання вимог законодавства про відповідальність за хабарництво набирає особливої ваги.
Недоліками боротьби з даною категорією злочинів, прорахунками наших правоохоронних органів є наступне.
По-перше, в тому, що акцект зроблено лише на силові, адміністративні методи. По-суті, йде боротьба з наслідками, а не причинами.
По-друге, законодавче поле боротьби з корупцією як у контексті перекриття каналів, джерел і можливостей її живлення, так і вжиття рішучих санкцій до корупціонерів, — є неефективним і потребує серйозних коректив.
Часто необдуманими рішеннями, прийняттям недосконалих законодавчих актів створюються сприятливі умови для поширення корупції.
По-третє, одним із найбільш істотних недоліків у боротьбі з хабарництвом є те, що значна частина правопорушників уникає передбаченої законом відповідальності. Недосяжними для правосуддя в контексті застосування закону часто залишаються депутати різних рівнів, які здійснили корупційні діяння, а також інші високопосадовці.
Очищення суспільства від злочинних елементів, корупціонерів, хабарників — це одне з першочергових завдань. Необхідно діяти рішуче і безкомпромісно, у скоординованому руслі, тісній взаємодії всіх гілок влади. Кожний керівник має навести порядок у своєму міністерстві, відомстві, галузі, сфері особистої функціональної відповідальності. Це — і вимога часу, і ситуації.
Таке становище є наслідком того, що дотепер не з’ясовано всіх соціальних передумов корупції, цілеспрямовано не здійснювалась діяльність щодо їх обмеження та нейтралізації. Поширенню корупції сприяє гальмування демократичних та економічних перетворень. Повільно впроваджується адміністративна реформа. Діяльність щодо боротьби з корупцією лише зараз стала пріоритетною для багатьох державних органів. Однак вона здійснюється без належної вимогливості, достатнього інформаційного забезпечення, додержання принципу розподілу функцій та відповідальності.
Діяльності правоохоронних органів щодо запобігання корупційним діянням, їх виявлення та розслідування бракує повноти нормативного регулювання, науково-методичного забезпечення. Інформаційно-пошукова робота щодо виявлення корупційних проявів не спрямована на сфери найбільшого її поширення та найвищі управлінські структури. Заходи щодо вдосконалення законодавства з питань боротьби з корупцією мають фрагментарний характер. Головні зусилля у боротьбі з корупцією витрачаються на реагування окремих корупційних проявів, а не на усунення причин та умов, що сприяють їм.
Обговоривши судову практику в справах про хабарництво, Пленум Верховного Суду України відзначає, що небезпечність цього негативного явища в умовах поширення корупції і проникнення її у всі сфери життя суспільства зростає.
Хабарництво, особливо кваліфіковані його форми, підриває авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізує нормальну роботу органів влади і управління, дискредитує їх діяльність, негативно впливає на моральний стан суспільства, загрожує процесам реформування економіки і відродження української державності.
У зв’язку з цим неухильне виконання вимог законодавства про відповідальність за хабарництво набирає особливої ваги.
Недоліками боротьби з даною категорією злочинів, прорахунками наших правоохоронних органів є наступне.
По-перше, в тому, що акцект зроблено лише на силові, адміністративні методи. По-суті, йде боротьба з наслідками, а не причинами.
По-друге, законодавче поле боротьби з корупцією як у контексті перекриття каналів, джерел і можливостей її живлення, так і вжиття рішучих санкцій до корупціонерів, — є неефективним і потребує серйозних коректив.
Часто необдуманими рішеннями, прийняттям недосконалих законодавчих актів створюються сприятливі умови для поширення корупції.
По-третє, одним із найбільш істотних недоліків у боротьбі з хабарництвом є те, що значна частина правопорушників уникає передбаченої законом відповідальності. Недосяжними для правосуддя в контексті застосування закону часто залишаються депутати різних рівнів, які здійснили корупційні діяння, а також інші високопосадовці.
Очищення суспільства від злочинних елементів, корупціонерів, хабарників — це одне з першочергових завдань. Необхідно діяти рішуче і безкомпромісно, у скоординованому руслі, тісній взаємодії всіх гілок влади. Кожний керівник має навести порядок у своєму міністерстві, відомстві, галузі, сфері особистої функціональної відповідальності. Це — і вимога часу, і ситуації.
Ю.БАЛОНЬ, прокурор Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури
Коментарі відсутні