Поминання 24/2015

12 червня 2015 року виповнилося б 60 років дорогій дружині, люблячій матусі, турботливій бабусі — Галині Дмитрівні ДАНИЛЬЧУК, але 02.11.2014 року обірвалося її життя, і вона пішла від нас у вічність

ТИ БУДЕШ ВІЧНО ЖИТИ З НАМИ

Галю, моя ти ж і Ганна й Галина,

Я не вірю, що тебе вже нема,

Що так рано забрала

Від мене тебе домовина.

Я все жду,

Що зайдеш ти знову до хати,

І, як завжди було,

Будеш тихо мене ти гукати...

Я все жду.

Кожен день я дивлюся в віконце,

Чи не їдеш до хати ти знов.

І я стріну тебе, моє сонце.

Помолитися Богу я йду

На твою, біля річки, могилку,

Щоб згадати про все, що було,

І схилити до тебе голівку.

Розкажу там про все я тобі:

Про онуків, дітей,

Що роблю біля хати...

Дуже важко без тебе мені,

Бо я — батько, а ти — їхня мати.

Помолюся за тебе я там

І тихо заплачу в печалі,

Бо душа й дуже серце болить,

І буде боліть воно далі.

Я молюся до Бога щодня

І прошу за все добре для тебе,

Щоб була тобі пухом земля

І було тобі райськає небо.

Я зустрінусь з тобою колись,

бо інакше бути не може.

Ти за всіх нас теж помолись,

І Бог нам усім допоможе.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки, зять, невістки

12 июня — 2 года, как ушёл из жизни дорогой мне человек — Михаил Петрович ЦЯПЕНКО

Такую боль не передать словами, она вся в сердце раненом моём, жестоко как судьба распорядилась нами, не дав остаться на земле вдвоём. Как эту боль перенести, когда на части сердце рвётся?! И не вернуть, и не забыть, лишь с болью жить мне остаётся.

Твоя жена, внуки Настя, Максим и маленькая Варвара

14 июня — 40 дней, как ушла из жизни дорогая, любимая моя доченька и любящая мама — Ольга Михайловна ЦЯПЕНКО

Ушла из жизни очень рано, и не найти больше покой, а сердцу больно, сердце в ранах от расставания с тобой. Мы верим в то, что ты на небе, что Бог простил и ты в раю, ты приходи, мы будем рады, во сне явись, поговорим, не забывай, просим, не надо, мы любим... помним... и скорбим.

Мама, син Максим и маленькая дочурка Варя

16 июня проходит 40 дней, как ушла из жизни любимая жена, мама, бабушка — Татьяна Аркадьевна ЯНЕВИЧ

Ты нас покинула, родная. Настал разлуки скорбный час. Но всё, по-прежнему, живая ты в нашем сердце, среди нас. Тебя уж нет, а мы не верим. В душе у нас — ты навсегда. И боль свою от той потери не залечить нам никогда.

Любящие: муж, дети, внучка и родственники

18 червня минає рік, як після важкої хвороби пішла з життя кохана дружина, люба мама, чуйна бабуся — Зінаїда Ростиславівна БОРОНЬ

Її світлий образ завжди залишатиметься в нашій пам’яті.

Чоловік, діти, онук

13 червня — 9 днів, як пішов у вічність люблячий батько, дідусь — Григорій Ілліч РАШКО

Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли тобі допомогти. Ти мав золоту душу і щире серце. Без тебе, рідний, сумно і важко, і серце плаче кожен день. Помолимось за тебе, любий, і свічка тихо спалахне, у Бога ласки поблагаємо, бо щиро любимо тебе. Спи, рідненький, спочивай і забудь тривогу, хай сонечко зігріває твою могилу, а твоїй добрій душі — Царство Небесне. Земля тобі пухом.

У вічній скорботі дочка, зять, онуки, правнуки

16 червня минає півроку світлої пам’яті Ніни Василівни СІРУК (ЄФИМЕНКО) із с.Гульськ

Падал снег

Падал снег — белый и пушистый,

Укрывая землю нежным пухом,

А я хотела стать такой же чистой,

Как бабочка, порхать над лугом.

Суета жизни постепенно

Уводит нас от восприятья Бога,

А жизнь Земли, она нетленна,

У каждого из нас — своя дорога.

А снег идёт, ему и дела мало,

Всё укрывая белым покрывалом.

Как снега этого детишкам не хватало.

О радость детства! Все мы валом

На улицу бежали: снежки, санки.

Ну, а теперь, на склоне лет,

С улыбкою глядим детишкам вслед.

Сколько в глазах их счастья, озорства,

Как хорошо нам было тогда жить.

О снег, как я тебя любила,

Деревья все в прекраснейших нарядах,

Об этой красоте я не забыла,

Лечу навстречу я и Богу, и природе!

Вот — истинный порядок всех вещей

С восторгом надо принимать

Всё, посланное Богом, нам —

И этот снег, и чистоту небес,

И детства милого воспоминанья...

Написала Ніна Сірук за декілька днів перед тим, як піти у вічність

Сумуючі чоловік, син, донька, зять, онуки

14 червня минає 5 років, як пішла з життя найдорожча людина, матуся, бабуся, прабабуся — Любов Олександрівна ГОНЧАРУК, а 24 квітня було 13 років, як пішов з життя наш дорогий тато, дідусь, прадідусь — Федір Васильович ГОНЧАРУК з с.Варварівка

Це були батьки з великої літери. Їх дуже любили діти, онуки, правнуки, поважали й шанували люди, друзі за чесність, порядність, щирість, доброту. Минає час, а спогади про вас не полишають наші серця. Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Вашою. Царство небесне і вічний спокій. Хто пам’ятає, — пом’яніть. Хто забув, — згадайте.

У безмежній скорботі рідні і близькі