Навчитися б у бердянців

Кожного разу, коли сім’єю приїжджаємо у Бердянськ — це гарне і привітне південне місто — радію новій зустрічі з ним. Тут, здається, все створено для комфортного відпочинку, про що можна розповідати і розповідати годинами! Та це тема, можливо, для іншої публікації. Наразі хочеться поговорити проте, що могло б бути повчальним для нас, новоград-волинців, що можна запозичити, перейняти. Адже Бердянськ, як і Новоград, місто обласного значення, ненабагато більше від нашого Звягеля.
Залізничний вокзал, як відомо, ворота будь-якого міста. У Бердянську — він дуже гарний, привабливий, пофарбований у яскравий зелений колір. Поруч — привокзальна площа. Тут — декілька продмагазинів, газетний кіоск (як колись у нас) і більше ніяких «забігайлівок», майстерень та ін. Прямо з привокзальної площі курсують автобуси у всі кінці міста (десь у 15-ти напрямках). Вартість проїзду становить 4 гривні; для пенсіонерів, школярів — 2 гривні. Для пільговиків (інвалідів) — безкоштовно. У салоні автобусів чисто, люди, помітив, привітні, доброзичливі, охайно одягнуті. Завжди готові підказати, як і куди зручно дістатися, де скупатися. Замічу одразу: вуличної торгівлі із землі немає взагалі у місті.
Центральний ринок міста можна назвати справжнім Шанхаєм. Він дивує своєю величиною, різноманітним крамом, а ще — неабияким шармом самих продавців. Головна споруда — це м’ясо-молочний павільйон, який приблизно удвічі більший од нашого. Тут, власне кажучи, можна купити все для приготування їжі. М’ясо — на будь-який смак: свинина, курятина, баранина. І ціни, незважаючи на статус курортного міста, цілком доступні — на відсотків 10-15 нижчі від наших. А ближче до обіду — ще дешевше. Сало тонке можна купити за 13-15 грн./кг. Та ще й яке смачне! Обсмажене соломою, духмяне, воно, здається, саме проситься до рота. Дуже великий вибір молочного. Всі продавчині одягнені у білі фартухи, пропонують молочне у чистому посуді за такими цінами: молоко — 12 грн./півтора літра, сир домашній — 30 грн./кг, сметана — 25 грн./0,5 л. У цьому ж павільйоні цілий рибний ряд: бичка місцевого — 15 грн./кг, оселедця соленого — 20 грн./кг, інша риба, як і в нас, досить дорога. Не виходячи звідси, можна також придбати овочі: помідори — 4-8 грн./кг, картопля — 3-5 грн./кг, кондитерські вироби, ковбаси. Щодо останніх, то місцевий м’ясокомбінат, на відміну від новоградського, вдалося зберегти. Він є справжнім лідером з обсягів та високої якості своєї продукції.
Біля головного торгового корпусу ринку — безліч критих рядів, де продають овочі, яйця, рибу, корми для тварин, соняшникове насіння, олію та інше. Ціни на все такі ж, як у нас, а от про хліб варто сказати більше. Так, окремі виробники його пропонують за значно нижчими цінами. Буханець, який за формою схожий до колишнього городницького, вагою 400 грамів, коштує всього 2,50 грн. Щоправда, це, так би мовити, сірий, а білий — не набагато дорожчий — лише 3 гривні. До того ж, завжди свіжий і досить смачний.
Бердянці, переконався, дуже люблять своє місто. Тому тут скрізь, не лише у центрі — охайно, чисто. Не виняток — і чималий приватний сектор, що тягнеться уздовж узбережжя. Скрізь — квіти, інші зелені насадження… А ще місто має декілька технікумів, ПТУ та аж три вищі навчальні заклади. Чим не приклад для нас?