Якщо пам’ятати про своє минуле...

ОСТАННІМ ЧАСОМ ПОМІТНО ЗРІС ІНТЕРЕС ДО ВИВЧЕННЯ СВОЇХ РОДОВОДІВ
На мою думку, кожна освічена людина повинна бути обізнана з історією своєї держави, малої батьківщини, трудового колективу, вулиці і обов’язково — родини. Недаремно класик української літератури Максим Рильський зазначав: «Мені, мабуть, не надокучить нагадувати, що хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього» («Українська без помилок». Харків. «Клуб сімейного дозвілля», 2015 р., с.469).
Отже, грунтовна обізнаність із минулим, яким би воно не було за своєю суттю, є ознакою інтелігентності і шляхетності. Робота над вивченням фактів, подій, явищ, що відійшли у вічність, — справа не з легких, проте надзвичайно цікава, захоплююча, надихаюча. Добре відомий у краєзнавчих колах житомирський дослідник, видавець Г.П.Мокрицький, який, образно кажучи, вивчив мало не кожен квадратний метр обласного центру, якось зізнався про таке. Буває, шукає місяцями, роками потрібну інформацію в архівах, бібліотеках, приватних збірнях, забуваючи про своє — відпочинок, інші справи, і коли, нарешті, в руках безцінні документи, — радості немає меж. Бо кожна важлива знахідка — ключ до майбутніх відкриттів, нових, вражаючих сторінок, що, на жаль, припали пилом минувшини.
Мій шлях до вивчення минулого рідного краю розпочався, коли вчився на журфаці Київського держуніверситету ім.Т.Г.Шевченка. Тоді, працюючи над курсовою роботою, почав вивчати історію преси Волині (кінець ХІХ — поч. ХХ ст.).
Працюючи ще у старому приміщенні облдержархіву, вдалося вивчити, узагальнити те, про що писали житомирські (м.Житомир був центром Волинської губернії) газети, зокрема, і про Новоград-Волинський.
А першим друкованим історичним дослідженням була невеличка книжечка «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин» (Луцьк, «Облполіграфвидав», 1990 р.).
Збирав відомості про це підприємство, засноване ще на початку ХХ століття, скрізь: із розповідей ветеранів праці, підшивок місцевої газети, того ж таки обласного архіву. Та, як не дивно, найцінніші за документальним підтвердженням ксерокопії справ отримав аж із Ленінградського держархіву. У них було найголовніше — місце і дата заснування підприємства, інформація про його власників, яку продукцію випускав і куди продавав тощо.
Не менш цікавими залишилися враження від вивчення історії інших підприємств і організацій Новограда-Волинського — держлісмисгоспу, сиркомбінату, ринку «Урожай», Городницького держлісгоспу та ін. Варто зазначити, що останнім часом помітно зріс інтерес до вивчення своїх родоводів. Це — свідчення того, що наші сучасники і, на щастя, нерідко, молоді люди, намагаються більше дізнатися, з якого роду-племені вони пішли.
А головне: без будь-якого ідеологічного накипу розставити акценти над тим, що досі було за сімома печатками. Так, наприклад, пощастило встановити точне місце поховання (Познанське воєводство, РП) прадіда новоград-волинця П. Рихальського, дізнатися про обставини загибелі його близьких у роки довоєнного беззаконня і лихоліття. До речі, щодо періоду Другої світової війни, то величезний масив оригінальних документів зберігається у Подольському (під Москвою) архіві РФ. Щоправда, відповіді звідти доводиться чекати досить довго, інколи пропонують (за попередньою згодою) приїздити туди особисто, щоб вивчити документи на місці. Той, кому пощастило працювати в архівних сховищах, погодиться: враження від такої праці — неповторні. Адже доводиться шукати і знаходити унікальні, можна сказати, безцінні відомості минулих літ.
Професійне вивчення історичних подій, безперечно, підштовхнуло мене і до більш ретельного вивчення свого родоводу. Так, років п’ять тому, пощастило встановити місце проживання мого двоюрідного брата Гната — людини літнього віку, який все життя працював на землі і нині мешкає на Вінниччині. І як тут не погодитися зі словами нашої відомої сучасниці Ліни Костенко про те, що «Оця реальна мить вже завтра стане спомином» (джерело — те ж, с.463).
Тому добре чинять ті, хто веде щоденники, занотовує спогади старожилів, наважується попрацювати в архівах. Справа того варта, адже архіви надають завірені ксерокопії цінних документів. Отже, якщо для вас пам’ять дорога, якщо хочете стати справжнім дослідником важливої теми, — не баріться. Натхнення вам і допомоги професіоналів!