Чи на часі пам’ятник героям, які загинули у зоні АТО?

Будівництво пам’ятного знаку на честь загиблих воїнів АТО (біля танку «Беспощадный»), викликало у місті суперечки. Спочатку питання доречності будівництва пам’ятника було піднято 12 серпня на засіданні виконавчого комітету міської ради, а вже наступного дня, у Будинку рад, з цього приводу відбулася зустріч, де зібралися командири військових частин, представники громадських та політичних організацій, волонтери та журналісти.
Командир військової частини А3814 Микола Борісов розповів про те, як і чому виникла ідея збудувати пам’ятник:
— Спочатку ми планували зробити на території нашої частини «Алею слави» — на честь двох загиблих під Дебальцево наших бійців. Згодом, спілкуючись із мешканцями, підтримали пропозицію будівництва пам’ятника там, де пам’ять героїв матимуть можливість вшанувати більше людей. У квітні у місцевих ЗМІ це питання було обговорене з громадою, ми вислухали усі пропозиції, та на колегіальних зборах військовослужбовців (від солдата до офіцера) обрали проект будівництва. Він був підтриманий не лише військовими, а й рідними і близькими загиблих. З пропозицією звернулися до міської та районної влади, отримавши згоду. Пропозицію підтримав земляк Володимир Литвин, пообіцявши профінансувати четверту частину вартості пам’ятника. Міська влада виділила 50 тисяч гривень, долучилися районна влада, меценати. Усі роботи виконували військовослужбовці і техніка 12-го полку, коштів за це ніхто не отримував.
— Вартість пам’ятника — близько 95 тисяч, але реально він коштує набагато більше, — зауважив заступник міського голови Дмитро Ружицький. — Завдяки безкоштовно виконаним роботам, вдалося значно здешевити вартість будівництва. Тому незрозуміло, чому така реакція? І як ті, хто проти, дивитимуться в очі рідним загиблих?
Серед тих, хто не згоден з ідеєю будівництва пам’ятника саме зараз, — голова ГО «Самооборона Новограда-Волинського» Олександр Карамазін:
— Я — мобілізований і у зоні АТО спілкуюся із захисниками. Ще не один із них не схвалив ідею будівництва пам’ятника зараз. Пам’ятник безумовно потрібен, і, можливо, дорожчий, але він має свій час. Не тоді, коли йде війна і гинуть люди. Вам не здається, що сьогодні невчасно зводити пам’ятник, коли ті, хто зараз служать, будуть проходити повз і бачити пам’ятник собі?.. Може, для когось 95 тисяч — це незначні кошти, але чи доречно їх витрачати, коли військові не забезпечені елементарними речами, купують запчастини за власні кошти? І чому цей пам’ятник загиблим відкриватимуть урочисто у свято, День незалежності?
— Більше року працює координаційна рада зі спри­ян­­ня військовим частинам гарнізону, — нагадав заступник міського голови Дмитро Ружицький про підтримку військових з боку громади і влади. — За цей час на потреби армії виділено понад 3 мільйони коштів. Підтримка полягає не лише у грошах, а й у матеріальних ресурсах та роботах, виконаних підприємствами, організаціями, спонсорами. Ми продовжуємо цим займатися і сьогодні.
Командир Микола Борісов заперечив чутки про те, що він вкладав особисті гроші у зведення пам’ятника. А з приводу того, що йде війна, а будується пам’ятник, ще раз наголосив, що це було колегіальне рішення військових, підтримане рідними загиблих. «Якщо пам’ятник зараз не на часі, то чому люди покладали живі квіти до нього, ще недобудованого?» — спитав він.
— Пам’ятник відкривають 23 серпня, у День Прапора, — зауважив радник народного депутата В.М.Литвина, Микола Іванюк. — Ці люди загинули за незалежність і територіальну цілісність України. Жодних святкувань при цьому не планується. Я багато спілкувався з волонтерами з інших міст, вони кажуть: «Ви робите справу, яку в державі ще ніхто не робить». Ми зобов’язані це робити ще й тому, бо живемо у місті, яке вже має найбільші людські втрати у цій війні. Щоб не було, як після Другої Світової, коли сотні тисяч безіменних людей досі лежать у землі, а їх пам’ять не вшановано. Цей пам’ятник коштує набагато більше, але до кого ми не зверталися — жоден не відмовив у допомозі. Багато хто бачить у цьому свій громадський обов’язок. І мені шкода, що у вас інша думка.
Серед слів на підтримку ідеї будівництва були слова про те, що це важливо для покоління хлопчаків, котрі зростатимуть на ідеалах справжніх захисників, для мобілізованих, які йдуть на війну і знатимуть, що вдома подякують за це. Тим паче це важливо, коли йдеться про вшанування загиблих військовослужбовців гарнізонуТак зробили й у Львові, на території 80-ї окремої аеромобільної бригади, — 3 серпня тут відкрили пам’ятник на честь загиблих побратимів.
Дуже не хотілося би, щоб це питання розкололо місто на два ворожі табори. Адже торкає воно не лише пам’ять загиблих, а й серця їх рідних. Офіційно сьогодні у гарнізоні — 142 загиблих воїни. Ім’я кожного з них болить усім городянам...
Відкриття пам’ятника — у неділю, 23 серпня, о 10-й годині, біля танку «Беспощадный» (навпроти інженерного полку). Запрошуються мобілізовані, військовослужбовці, рідні та близькі загиблих захисників, городяни та гості міста.