Небезпечний феєрверк

Хоча весна ще несміло входила у свої володіння і майже щоночі брав морозець, проте вдень сонце піднімалося все вище і вище, радуючи своїм літеплом.
Цим і скористався Арсен Ломанюк, вирішивши відзначення свого дня народження перенести на лоно природи.
Арсенову ідею не всі його друзі підтримали. Найбільше впирався Нікіта Криворучко:
— Ти ж планував заходи провести в кафешці, що на березі річки! — обурено говорив він у слухавку іменинникові. — Що за фанаберії? Там також…
— Ти чого, Нікіто, розходився? — перебив друга Арсен. — Поглянь, які чудові дні стоять! Весна! Сонце! Тільки на лоно природи!
Однак Нікіта не здавався:
— А кафешка біля річки — хіба не лоно природи?
— Я знаю краще місце.
— Ну, Арсене, знаєш…
— Усе буде тіп-топ!
— А дівчата будуть?
— А як твоя Вероніка?
— Її ж із нами не буде!
— Бестія!
— То будуть?
— Я ж усім говорив, що цього разу — без жінок! А якщо тобі так уже приспічить, то...
Однак в Арсена Ломанюка були свої міркування щодо проведення свята. Хоч задумка ця виникла в нього вчора ввечері не просто так, свій день народження він вирішив провести помпезно, щоб запам’яталося всім і надовго. Мовляв, щоб їхню гулянку бачили якомога більше «роззяв», так собі подумав Ломанюк.
І місце іменинник вибрав, як він вважав, підходяще.
Знаходилося воно недалеко від міста, біля автостради. То був цілий торговельний комплекс, який складався з продуктових магазинчиків, «закусочних-перекусочних» і просто з відкритих лотків, де майстри народної творчості продавали різноманітні витвори свого мистецтва: від плетених із лози виробів до дубових та липових барилець, діжок, усіляких статуеток тощо.
Цей торговельний комплекс врізувався у старий мішаний ліс. Зупинялися тут далекобійники, автобуси-маршрутки, приватний транспорт. Одне слово, ті, кого здолав голод або втома.
Близько п’ятої вечора до одного із барів мальовничої місцини під’їхало три іномарки. Галаслива компанія прибулих одразу ринулася вглиб примітивних дощаних будиночків і зажадала офіціанта.
Хоча хлопці дещо з наїдків і міцних напоїв привезли з собою, але хотілося ще гарячих шашликів та інших смаколиків.
Гулянка розпочалася. Традиційні вітання іменинника, тости, чокання стопок, обнімання, цілування…
Одне слово, гуляли…
Хіба що спокою не мав Нікіта Криворучко. Усе зиркав на сусідні будиночки, вишукуючи якусь кралечку.
— А дівчат бракує, — зрештою чи то про себе, чи то до компанії засмучено промовив Криворучко.
— Нікіто! — насмішкувато проказав Арсен. — Знайдемо ми тобі діваху! Подзвонити? Чи ти хочеш когось тут, на природі, підчепити? Зробимо! Допоможемо, друзі, нашому гарячому хлопчику?
Усі розреготалися.
Нікіта відмахнувся рукою на скалозубів і сам собі налив чарку горілки. Випив залпом, не закушуючи.
До розмови вклинився Іван Дерешко, водій сірого «Ауді»:
— Можу поспорити, що наш Нікітка «забив стрілку» з якоюсь дамочкою біля кафешки на березі річки! А тут такий облом!
Нікіта знову налив чарку, знову випив гірку залпом. Обтерши рукавом куртки губи, він поплівся до лісу.
Хлопці знову зареготали. Знову налили. Вітання-обнімання-цілування…
Аж тут Арсен Ломанюк несподівано похопився:
— Хлопці! Це ж треба таке!..
Друзі на хвилю припинили пити-жувати. Посипалося:
— Що?
— Ну?
— Ти про що?
— Та кажи?
— Феєрверки забув прихопити, — із жалем мовив Арсен.
— Не біда, — підвівся Іван Дерешко. — Тут десь мають бути.
Але десь через хвилин двадцять він повернувся і засмучено розвів руки:
— Ніде нема. Один торгаш каже, що був тут учора один… Продавав. Але сьогодні його немає.
— Так не піде! — дратівливо кинув Арсен і, загадково всміхнувшись, додав: — День народження — і без феєрверку? Зараз феєрверк буде!
І кудись зник.
А через хвилини дві біля дороги раптом почулася автоматна стрілянина.
Це з автомата-«калаша» «робив феєрверк» Арсен Ломанюк.
Відстрілявши весь ріжок і заховавши в багажник зброю, Арсен повернувся до своєї компанії.
— Ну, як вам салют? — похвастався він.
Приятелі мовчки, але здивовано дивилися на іменинника.
— То це ти?
— А то хто ж!
А десь через хвилин двадцять до торговельного комплексу під’їхали з мигалками поліцейські.
Арсен Ломанюк зметикував: по його душу. Він кинувся до свого авто і зник із місця події. Але незабаром його таки затримали.
(Імена в матеріалі змінено).