Поминання 19/2021

17 травня минає 40 днів, як пішов з життя Петро Іванович СЕМЕНЮК

Раптово ти пішов з життя, рідненький, але здається, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Пробач, що не змогли тебе ми врятувати, сто раз за все пробач.

Царство Небесне і вічний спокій. Хай земля тобі буде пухом. Усі, хто знав, — згадайте та пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

Сумуючі дружина, діти, зять, невістка, онуки, рідні

40 днів, як немає з нами дорогого чоловіка, батька, дідуся — Станіслава Антоновича ВИГОВСЬКОГО

(13.10.1943-05.04.2021 р.)

Душа ридає, серце плаче, коли вривається біда,

Коли відходять рідні наші у Царство Боже, в небеса.

І наче все ти розумієш, що пізно сльози проливать,

Убивче горе полонило, на ньому стверджена печать.

Хоч, кажуть, вічність їх чекає і рай між зорями живе,

Та розум цього не сприймає, скорбота цьому не дає.

А серце в горі важко б’ється: жила людина — і нема,

Не поспішає, не всміхнеться, пішла навіки суєта...

Дорога болі простелилась і тільки пам’ять, як скала,

Гранітом в серці залишилась у рідних... Бо уже нема

Із нами найдорожчих... їх закінчилося життя,

Навіки нас вони лишили,

І новий дім для них — земля...

У вічній скорботі дружина, сини, невістки та онуки

Хто пам’ятає, — пом’яніть, а хто забув, — згадайте...

16 травня — 40 днів, як перестало битися серце нашої любої мами, дружини, бабусі, сестри — Людмили Леонтіївни ПАНТУС

11.03.1959-07.04.2021 р.

Пробач, рідненька, що не змогли тебе врятувати, пробач, що не змогли тобі допомогти.

Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала тебе від нас, коли перестало битися твоє серденько.

Ти, рідненька, пішла у вічність, але ми з цим не можемо змиритись. Біль розриває наші серця. Як нам, рідненька, тебе не вистачає. Ти була для нас вогником життя, сонечком, яке всіх зігрівало, і за всіх хвилювалась.

Ти живеш, рідненька, у наших серцях, і скільки б не жили ми, ти завжди будеш з нами!

Хай сонечко зігріває твою останню домівку, хай м’якою і теплою буде тобі земля, хай добрі янголи охороняють твій спокій.

Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто тебе знав.

Матуся не вмирає — її просто з нами немає. Царство Небесне, наша дорога, рідна і незабутня.

Вічно сумуючі чоловік, сини, невістки, онуки, брат і вся родина

17 травня минає рік, як пішла від нас у небуття найдорожча людина — Марія Феофанівна ДІДУХ

Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала Вас від нас, коли перестало битися Ваше серденько. Ви пішли в інший світ, звідки вже немає вороття. Хай сонечко зігріває Вашу останню домівку, хай м’якою і теплою буде Вам земля, хай добрі янголи охороняють Ваш спокій. Царство Небесне, наша дорога, рідна і незабутня. У цей скорботний день, хто її знав, пом’яніть тихим словом.

Вічно сумуючі дочка Аня, зять Василь, внучки Вікторія і Альона, правнук Михайло