Поминання 31/2021

11 серпня минає 7 років світлої пам’яті Валентини Василівни ГОРДІЙЧУК з с.Пилиповичі

Не знайти слів, щоб передати наше горе і біль душі. Тебе немає і більше вже не буде. Любимо тебе, у пам’яті нашій — завжди ти жива. Усі, хто знав, пом’яніть добрим словом і тихою молитвою. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Чоловік, син, онук і всі рідні

7 серпня минає 40 днів, як пішла на небо у вічність наша дорога мама, бабуся — Ніна Миколаївна ТИТОРЧУК

Вогонь життя твій раптом згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Низький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

Не заросте ніколи та стежина,

Що провела тебе в останню путь,

Похилиться зажурена калина,

І добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дочка, онук, рідні та близькі

7 серпня минає 9 тяжких років світлої пам’яті дорогої, рідної, коханої донечки — Марини Валеріївни ГАВРИШ

Пішла від нас ти, рідна доню, життя дало лиш 20 літ, і замість щастя, радості, любові, дало холодний цей граніт. Залишилось все, а тебе, доню, нема. Душа кричить і плаче від болю, що це назавжди. Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Рідненька, наша люба, мила, дорога донечко, ми дуже сумуємо за тобою... Не вистачає твоєї веселої усмішки, і слова, і погляду ласкавого й простого. Немає таких слів, щоб висловити свою печаль. Скільки не мине часу, завжди ти будеш поряд з нами. Спи спокійно, донечко, нехай наші сльози не тривожать твого сну. Лебединим пухом хай буде тобі земля і Царство Небесне.

Вічно сумуючі мама, тато, усі рідні та близькі

5 серпня минув рік, як немає з нами Романа Миколайовича КИРИЧЕНКА

Біль утрати не змити слізьми,

І скорботі немає кінця...

Любий наш, ти з нами завжди...

В наших спогадах,

Наших серцях.

Царство Небесне,

вічний спокій твоїй душі.

Сумуючі дружина та син

10 серпня минає 40 днів, як пішов з життя наш рідний та любий чоловік, батько, дідусь — Віталій Васильович ШАТАЛОВ

Як тяжко без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить, покинув ти нас, дорогенький, як тяжко без тебе нам жить. Ти був для нас опорою, порадником, добрим чоловіком, гарним батьком і дідусем. Дякуємо тобі, рідненький, за турботу і життєву мудрість.

Вічна пам’ять тобі, рідненький. Пам’ятаємо, сумуємо.

Люблячі дружина, сини, невістки, онуки Інга та Віталій

8 августа — год, как ушёл из жизни заботливый и любимый сын — Михаил Валерьевич МИХАЙЛОВ

Сыночка, как плохо без тебя.

Как тебя порой не хватает,

Поднимаю взгляд на небеса,

Но Господь твой взор не посылает.

Я прошу Его: «Ну хоть разок

Дай мне сына лик живой увидеть».

Но с небес лишь капелька дождя

Тихо шепчет: «Сыночек тебя видит».

Скорбящая мама

8 августа проходит год, как ушёл из жизни любимый брат и внук — Михаил Валерьевич МИХАЙЛОВ

26.06.1983-08.08.2020 р.

Тебе, братишка, посвящаю слова, которые пишу. Тебя я часто вспоминаю, тоскую часто и грущу. Я помню наши вечера, всё было будто бы вчера, но горе поступило вдруг — ушёл из жизни брат и друг. Но часто вижу я во сне, как улыбаешься ты мне, но почему-то ты стоишь и просто-напросто молчишь. А мы ведь раньше говорили, всё время вместе проводили, с тобой всё поровну делили и никогда мы не грустили. Так пусть расскажут же ветра, цветы прошепчут в голоса, как скучает без тебя сестра и мама с сединою в волосах. Ты знаешь, мы ведь не забудем, любить и помним вечно будем. Ты обойди весь белый свет — нигде такого, как ты, нет. Судьба — хозяйка, тут ты не поспоришь, и каждый раз она всё злей и злей, она сказала: «В мир иной уходишь». Но как же тяжело мне без тебя, любимый брат. Любим. Скорбим.

Бабушка, дедушка и сестра