Поминання 34/2021

Спорт — справа всього його життя

1 вересня минає 40 днів світлої пам’яті Володимира САВЧУКА.

24 липня 2021 року гірка звістка сколихнула педагогічно-студентський колектив Новоград-Волинського промислово-економічного технікуму, мешканців села Андрієвичів, спортивне товариство Звягельщини та Ємільчинщини.

На 63-му році відійшов у Вічність Савчук Володимир Костянтинович, людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця, активний спортсмен, умілий організатор спортивної роботи.

Увесь трудовий шлях Володимир Костянтинович пройшов освітянською нивою.

Володимир Савчук народився 25 лютого 1958 року в селі Андрієвичах на Ємільчинщині. Після успішного закінчення місцевої десятирічки та проходження строкової військової служби в Радянській армії свою трудову діяльність розпочав водієм Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, де згодом певний час працював вихователем студентського гуртожитку, вступив на заочне відділення технікуму, успішно закінчив його, працював заступником директора технікуму з господарської роботи.

Без відриву від роботи в технікумі здобув вищу освіту в Київському інституті фізичної культури і спорту, у 1986 році розпочав свою педагогічну діяльність викладачем фізичного виховання alma mater. Того ж року став завідувачем спортивного комплексу технікуму. Молодий та енергійний, він дуже наполегливо взявся за вдосконалення матеріально-технічної бази спортивного комплексу, який із часом став виділятися серед інших та став базовим для проведення спортивних змагань.

Окрім відповідального виконання керівницьких обов’язків, Володимир Костянтинович уміло організовував спортивно-масову роботу серед колег та студентів технікуму. Спортсмени-студенти технікуму завжди брали активну участь у змаганнях, де неодноразово виборювали призові місця.

Володимир Костянтинович зробив значний внесок у спортивний розвиток міста Новограда-Волинського та рідного села Андрієвичів. Маючи з дитинства власне захоплення спортом, найбільше футболом, він завжди намагався брати особисту участь у спортивних змаганнях у складі спортивних команд рідної школи, технікуму. Часто за своєї власної ініціативи брав на себе роль і відповідальність організатора, судді та головного судді різноманітних спортивних змагань.

Майже все життя, пропрацювавши в лоні технікуму, Володимир Костянтинович досяг гарних успіхів, був одним із найуспішніших і найпопулярніших педагогів фізичного виховання в місті та Новоград-Волинському районі.

Він був справжнім професіоналом своєї справи, запалював серця оточуючих оптимізмом та вірою, об’єднував своєю невтомною енергією. Завжди виношував нові, цікаві ідеї, умів зацікавити ними інших, організувати і повести за собою однодумців, невтомно творив і плекав рідний навчальний заклад, яким жив до останнього подиху.

У всьому допомагала і підтримувала Володимира Костянтиновича його любляча дружина — андрієвичанка, дипломований і досвідчений працівник культури, завідуюча бібліотеки технікуму Галина Василівна Савчук. Вона стала його надійною опорою. Разом виховали прекрасну доньку. Неймовірною стала його радість, коли народився онук — розрада та втіха.

Володимир Костянтинович за роки своєї діяльності не одному поколінню передав добре фізичне виховання, пробіг не одну тисячу кілометрів на бігових спортивних майданчиках та футбольних полях. Та раптом зупинився його спортивний біг, без якого себе не уявляв, обірвалася ниточка життя...

Із життя пішла людина, яка завжди для людей творила добро та була надійним чоловіком, батьком, дідусем, другом, товаришем, однодумцем. Його несподівана, передчасна смерть — втрата для рідних і близьких, для колег та студентів технікуму.

Людина живе доти, доки її пам’ятають. Світлий, добрий спомин про Володимира Савчука завжди буде жити серед рідних, друзів, андрієвичан, у серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним, кого він навчав.

Найщиріші свої співчуття висловлюємо з приводу непоправної втрати дружині, доньці, онуку, рідним і близьким покійного.

За дорученням керівництва, педагогів та студентів Новоград-Волинського промислово-економічного технікуму, друзів, товаришів, мешканців села Андрієвичів, спортивного товариства Звягельщини та Ємільчинщини, Петро СКИБА, ветеран військової служби, полковник запасу, місто Рівне — село Андрієвичі.

3 вересня — рік світлої пам’яті, як немає з нами чоловіка, батька й дідуся — Анатолія Євгеновича КОРНІЙЧУКА

Якби ти міг ще довше жити, були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

27 серпня — 40 днів, як не стало нашої дорогої бабусі — Любові Адамівни ВАСИЛЕЦЬ

18.02.1951-18.07.2021 р.

Твій вічний сон —

Наш вічний сум.

Чоловік, син, внуки, сестра

2 вересня — 4 роки світлої пам’яті, вічної любові нашої рідної матусі — Галини Сергіївни ЖУРАВЕЛЬ

Рання осінь...

Відлітають у вирій птахи,

Червоніє у лузі калина,

В день розлуки

Збереться родина,

Теплим словом згадає тебе...

Твоя сім’я

29 серпня минає 40 днів, як пішов з життя турботливий татусь, дідусь, прадідусь та прапрадідусь — Анатолій Дмитрович ВІЛЯВЧУК

Рідний наш, не віриться, що Тебе з нами вже нема і не буде. Ми дуже сумуємо за Тобою. Не вистачає усмішки, і слова, і погляду ласкавого й простого. Великий слід в житті Ти залишив і стільки всім добра зробив. Любив життя, любив людей, прожив Ти для онуків і дітей. Пішов достойно в майбуття, Тобі не буде забуття. Царство Небесне і вічний спокій Твоїй душі.

Вічно сумуючі рідні

30 серпня минає 40 днів, як пішла у вічність наша рідна Галина Іванівна ЮЗВИНСЬКА

Серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Як сумно без тебе, рідненька, і серце болить. Так хочеться ще раз тебе обійняти й побути з тобою хоча б ще на мить.

Світла пам’ять назавжди залишиться в наших серцях, нехай земля береже твій вічний сон. Хто знав тебе, любив, дружив, — нехай тебе з нами згадає і пом’яне добрим словом і тихою молитвою.

Вічно сумуючі чоловік Анатолій, діти, внуки та друзі

28 серпня минає рік, як пішла з життя Антоніна Петрівна КОВАЛЕНКО

Тебе нема і більше вже не буде, та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

У вічній скорботі дочка, внуки, правнуки і всі рідні

29 серпня — 5 років світлої пам’яті Миколи Артемовича ДАВИДЮКА

На душі — біль, печаль і сум, та пам’ять про тебе ніколи не згасне в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі, наш рідний.

З глибоким сумом рідні

29 августа — 40 дней светлой памяти любимого, порядочного, настоящего офицера, добрейшего человека — нашего папочки и дедушки — Александра Андреевича СМОЛКО

Нет в мире таких слов, чтобы передать наше безграничное горе. Трудно и тяжело осознать, что тебя нет рядом.

Ты был для нас всем: очень хорошим отцом и дедушкой, опорой во всём... Спасибо тебе, родной, за всё... Ты прожил долгую и достойную жизнь. Мы всегда будем брать с тебя пример, помнить и любить. Царство Небесное и вечный покой твоей светлой душе.

Скорбящие дочки, зять, внук и все родные

Микола Степанович ДАНИЛЮК

1955-2010 р.

Вогонь життя твій раптом згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Низький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

Не заросте ніколи та стежина,

Що провела тебе в останню путь.

Похилиться зажурена калина,

І добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

Вічна пам’ять

27 серпня — 1 рік, як пішов із життя дорогий, рідний татусь — Володимир Петрович ЛІЩИШИН

Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала Тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Як Ти усім нам потрібний. Хай Твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози. Спи спокійно, любий, ріднесенький наш, Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Сумуюча дочка