Чому гальмує український авторинок?

В останню неділю жовтня водії України відзначали День автомобіліста. Втім, як свідчить практика, залишатися автомобілістом за нинішніх реалій стає дедалі важче.
Складна ситуація в Україні, звісно, не могла не позначитися і на стані з продажу уживаних легкових автомобілів. Для того, щоб зрозуміти, що ж нині діється у цьому сегменті економіки, довелося провести тривалий моніторинг щодо продажу-купівлі автомобілів «із пробігом» як у нашому, так і у сусідніх містах — Баранівці, Шепетівці, Житомирі, Рівному та інших.
Якщо порівняти обсяги продажів нинішніх із тими, що були ще декілька років тому, то стає очевидним: вони значно знизилися. Не треба бути великим аналітиком-економістом, щоб зрозуміти чинники такого гальмування. Причиною його є непомірно високий курс долара, занепад бізнесу (особливо — малого та середнього), ціни на пальне та запчастини, що підскочили у рази. Та й ремонт «залізного коня» тепер не всім по кишені. Як зізнався один місцевий автомайстер, який займається цією справою майже 20 років, спостерігається певне зниження клієнтів СТО. Днями один власник «Жигуля» (людина середнього віку), почувши, в яку суму обійдеться нескладний ремонт його авто (десь у межах однієї тисячі гривень), розвернувся, на прощання кинувши: «За таких цін краще їздитиму на велосипеді або автобусі…».
І все-таки, авторинок, хоч і помалу, проте якось рухається. У нашому краї, зазвичай, у стані активного продажу — 20-25 легковиків, бусів. Цікаво, а які автомобілі продаються-купуються?
Треба зазначити, що переважно — недорогі, точніше — зовсім недорогі. У наш час можна без проблем купити за 300-400 у.о. «Москвича», якому близько років 20. Щоправда, охочих купити цей «шедевр» ще радянського автопрому — не багато. Якщо й обирають «Москвич», то вже більш сучасної моделі — 2141. Передній привід, кращий дизайн варті того, щоб переплатити кілька сотень зелених, у порівнянні з моделлю 2140.
Ветерана ВАЗівського ряду, славнозвісну «копійку», можна придбати у діапазоні від 500 до 1000 у.о. Чому така суттєва різниця у вартості? Тут є декілька причин: технічний стан, бажання продавця якнайшвидше продати, а також події на Сході, де авто можна купити на 30-40% дешевше, ніж в інших регіонах. Щоправда, незважаючи на велике наповнення українського ринку дешевими (як старими, так і сучасними моделями), саме з Донбасу далеко не кожен ризикне купити «кота в мішку», щоб не мати потім проблем із підозріло дешевим автомобілем.
Серед авто «з пробігом» українського виробництва, звісно, найчастіше пропонують різні моделі «АвтоЗАЗу». Так, «Таврію», якій років 20-25, продають за 1000-1200 доларів, за 1400-1600 у.о. можна купити більш сучасну «Славуту», щоправда, вже 2000-х років. Не набагато дорожче просять за «ЗАЗ-Сенс», якому 12-15 років. Проте багатьох все-таки стримує якість і дороговизна у ремонті вітчизняних легковиків, яка не стає дешевшою за іномарки.
Щодо останніх, то вони, як і колись, є лідерами з продажу. Авто відомого концерну «Опель» (різних моделей, випущене у 80-х роках минулого століття) можна купити за 1200-1400 доларів. Приблизно такої ж вартості «Форди», значно «упали» в ціні старі «Мерседеси» та ін. А колишню гордість російського «ГАЗу» — «ГАЗ-24» — нині взагалі можна купити дуже дешево — за 400-500 у.о., бо не кожен зможе «нагодувати» цю «тачку», якщо не сказати — підводу — бензином по 20-23 грн. за літр.
Зазвичай, ціни на вживані легкові авто підвищуються у літню пору, коли інтенсивність їх використання значно зростає. Проте цьогорічна осінь, як не дивно, внесла свої корективи. І ціни на автомобілі «з пробігом» чомусь залишились на рівні червня-серпня. Можливо, це пов’язано з тим, що продавці старих машин — люди заможні, і намагаються продати свій товар якнайдорожче, аби вистачило на зрослі у ціні комунальні послуги та харчі. Таку логіку можна було б зрозуміти, якби автотехніка продавалась, проте практика свідчить про інше.
Тим часом в Україні (і Новоград — не виняток) почастішали оголошення про продаж пунктів шиномонтажу, СТО, здачу в оренду легковиків, продаж вживаних (!) авто у кредит, закриття деяких авторинків (як це, наприклад, сталося з корецьким). Про що це свідчить? Насамперед, про відчутну кризу в сегменті продажу-купівлі недорогих легкових автомобілів, які ще донедавна були не просто засобом для пересування, а й надійним джерелом поповнення сімейного бюджету. Якою ж бачиться перспектива у цій справі? Скажу відверто, що оптимізму небагато — все залежить від того, наскільки швидко одужає наша економіка.