Поминання 47/2015

Минає 40 днів, як не стало дорогої мами — Ольги Андріївни КОТЮК

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненька, а ми ніколи не забудемо.

Сумуємо: діти, онуки, рідні, учні

25 листопада 2 роки світлої пам’яті дорогої нам людини — Геннадія Володимировича ПОДОЛЯНЧУКА

Як птах, Ти в небо полетів,

Без тебе, рідний, світ нам похмурнів,

Без тебе, милий наш, так важко жити,

Тебе ми вічно будемо пам’ятати та любити...

Вічного Тобі життя у Царстві Небеснім та спокою Твоїй добрій душі. Усі, хто знав Геннадія, згадайте добрим словом і тихою молитвою.

З глибоким сумом дружина, діти, батьки

20 ноября — 40 дней, как нет с нами прекрасного человека — Валерия Анатольевича ФРАНЧУКА

Любимые не умирают, лишь только рядом быть перестают.

Скорбящие родные и близкие

20 ноября — 40 дней, как ушла из жизни Оксана Андреевна ЗИНЧЕНКО

07.03.1977-12.10.2015 г.

Не найти нам слов описать наше горе, не найти в мире силы, чтоб тебя подняла. Наших слов не вместить даже в море, как жестока судьба, что тебя отняла.

Ты всегда в нашей памяти.

Муж и родные

19 листопада минуло 10 років, як не стало Андрія Федоровича ПІДКАУРИ з с.Варварівка

Серце плаче і болить душа, скільки б не шукали очі в рідній хаті, — найдорожчої людини вже нема. Царство Вам Небесне. Всі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою.

Дружина, діти та онуки

21 ноября — 40 дней, как нет с нами нашей дорогой, любящей мамочки и бабушки — Ольги Ивановны ГОНИШНЮК

Живой тебя представить так легко, что в смерть твою поверить невозможно… Прости, что не смогли тебе помочь, прости, что не смогли тебя сберечь, прости, что не смогли тебя спасти. Сто раз прости, прости, прости… Все, кто помнит, — помяните, низко головы склоните. Только слёз, лишь слёз не надо, память — лучшая награда.

Дочери, сын, невестка, зятья, внуки, правнуки, сестра Лида

20 листопада — 9 днів, як немає з нами Івана Степановича ТОРУЦЬКОГО

Ви пішли від нас і залишили печаль та сльози. І скільки б часу не минуло, — ви вічно житимете в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій, наш рідний тато.

З глибоким сумом усі рідні

20 ноября — 10 лет, как нет с нами дорогой мамы и бабушки — Марии Петровны ДЕМЬЯНЕНКО

Как тебя мне, мама, не хватает. Только ты могла меня понять. Так никто уже не приласкает… Хоть во сне ещё бы раз обнять. Ты жалеешь с высоты взирая, что не можешь нас к себе принять. Нежная и самая родная, вспомню — и слеза бежит опять. Царство тебе Небесное, пухом тебе земля.

Дочь, сын, невестка, внучка