Поминання 6/2016

26 січня минув рік, як пішов від нас у вічність любий чоловік і тато — Анатолій Володимирович ГРИЩУК

Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з тим змиритись, що в очі вже не подивитись. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай був там тобі на небі. Царство Небесне і вічний спокій душі твоїй, рідненький.

Вічно сумуючі дружина та діти

Тебе, як власне серце, не можна забути і замінити...

4 лютого минуло 20 років, як не стало дорогої мами — Надії Корніївни БУРЯК

Ти свого недосіяла ще поля, добра багато людям ще зробить могла, та гірко посміхнулась тобі доля, й ти рано спочивать лягла.

Чоловік, діти, внуки

11 лютого минає 40 днів, як передчасно пішла з життя Наталія Степанівна ПОДОЛЯНЧУК

Рано змучилась ти від життя і пішла у неблизьку дорогу. Як догнати тебе? Як вернути тебе? Яке слово промовить до Бога? Як живою була, нас усіх берегла, тільки я не зберіг твого щастя. А тепер ні злоба, ні молитва моя, не вернуть уст солодких причастя. «А де мама?» — пита наші любії діти. Що сказати їм? Я не знаю. Ранить душу їх я не можу, повір, набрехати не маю я права. Ти прийди з далини, увійди в мої сни. Я благаю тебе, ти пробач, ти прости!

Чоловік, діти, рідні та близькі

2 лютого минуло 3 роки світлої пам’яті Людмили Леонідівни КОВАЛЬСЬКОЇ

Спи спокійно, наша люба, взята волею судьби. Хай наш сум, безмірна туга, не тривожать твої сни. Пішла з життя ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти. Глибока в серці наша рана, доки ми живі — з нами ти. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки, невістки та рідні

9 лютого — 40 днів, як нема з нами Володимира Васильовича КРИВОЛАПЧУКА

Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки і правнучка

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть...

7 лютого — 4 роки без дорогої людини — чоловіка, батька, дідуся — Фелікса Павловича ЗУБРИЦЬКОГО

На чорний камінь падає роса, і в тій скорботі наша є сльоза. Тебе нема, і погляд твій погас, але в серцях ти назавжди у нас. Царство Небесне тобі і вічний спокій.

У безмежній скорботі дружина, дочка, син, онуки, правнуки

3 лютого — 40 днів, як пішла із життя дружина, мати, сестра, бабуся та прабабуся — Віцентина Лікандрівна Катюха

25.04.1939-26.12.2015 р.

Низько вклоняємося тобі за те, що любила нас, була нашою опорою та завжди підтримувала і допомагала нам. Ми завжди пам’ятатимемо тебе і будемо молитися за тебе. І нехай Господь пошле тобі Царство Небесне та вічну пам’ять.

Люблячі сини, невістки, брати та онуки

7 лютого — 14 років, як перестало битися серце дорогого батька, дідуся — Степана Гнатовича ПРИЙМАКА

Серце плаче і болить душа, скільки б не шукали очі в рідній хаті — найдорожчої людини вже нема. Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі. Тату, таточку, рідненький, навіщо покинув ти нас, дорогенький. Без тебе, любий, сумно й важко, і серце плаче кожен день. Помолимось, рідненький, і свічка тихо спалахне. Спи, рідненький, спочивай і забудь тривогу. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

З глибоким сумом дочка, зять, онук

11 лютого — 4 роки світлої пам’яті Катерини Леонідівни МАТВІЙЧУК

Рідненька наша! Як важко і сумно стало жити без тебе! Ти так рано покинула нас, запала тиша в домі, не так яскраво світить сонечко, серце плаче і душа болить. Як нам не вистачає тебе, твого світлого, дзвінкого сміху. Якби могла ти довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в сила ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі ти. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне і вічний спокій, наша рідненька. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Вічно сумуючі мама, тато, чоловік, діти з сім’ями, сестри з сім’ями

11 лютого минає 40 днів, як обірвалося життя дорогої матусі, любої бабусі — Євгенії Кіндратівни МОЙСЮК із села Кожушки

Немає мами — кругом пустота. Ніколи вся родина не збереться, і мама більше нам не посміхнеться. Поради більше ні в кого спитати, тепер самим нам треба раду дати. Так важко, серце розривається, хоч знаємо, що звідти більш не повертаються. Царство Небесне Вам, вічний спокій Вашій душі.

У глибокій печалі діти, онуки, правнучка

8 февраля — год, как перестало биться сердце нашего сына — Валентина Васильевича МАЙДЮКА

20 февраля — 31 год, как трагически погиб наш сын — Виктор Васильевич МАЙДЮК

Не найти нам слов описать наше горе, не найти в мире сил, чтобы вас подняла. Наших слёз не вместить даже в море, как жестока судьба, что вас отняла. Вы всегда в нашей памяти.

Папа, мама

6 лютого минає 2 роки, як немає з нами Поліни Іванівни КРАВЧУК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки

10 лютого минає 40 днів, як трагічно загинула наша рідненька Наталія Дмитрівна БОЙКО

Не віриться, але насправді сталося: нема тебе, а навкруги — краса. Життя зі скелі каменем зірвалося, і маревом покрились небеса.

Вічно сумуючі мама, син, сестра з сім’єю