Повноваження міського голови знову самочинно присвоїла собі топонімічна комісія
- Актуально
- 115
- коментар(і)
- 13-05-2016 00:48
Мабуть, сподобалось протягом минулого скликання… Але, певно, «врахували» вимоги нового міського голови В.Л.Весельського, які він постійно озвучує щодо гри його команди винятково у правовому полі.
Тому цього разу вдалися до хитрощів. Мешканці міста лише із заголовку в новинах на офіційному сайті міської ради від 14.04.2016 р. можуть дізнатися, що «У Новограді-Волинському розпочато громадське обговорення щодо перейменування вулиць». Адже про те, що саме оголошені громадські обговорення, в самому тексті жодної згадки немає.
Чому? Бо оголосити громадські обговорення з цього питання, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабміну «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння…» (№989-2012), може винятково міський голова своїм розпорядженням, встановленого Порядком змісту. Зміст інформаційного повідомлення і порядок його оприлюднення теж передбачений Порядком.
Себто, зроблено все для того, щоб обійти вимоги чинного законодавства, зробити «втиху», в обхід міського голови і поставити його перед фактом. Якщо пройде, — «громадські обговорення провели»… А якщо ні, — це, типу, «сигнальне голосування».
З іншого боку, дехто з чиновників справедливо побоюється, що відкрите оголошення громадських обговорень отримає буревій не надто позитивних відгуків громади.
Так що ж заважає відповідальному за цю справу відділу виконкому підготувати для міського голови проект відповідного розпорядження і додаток до нього?
У першу чергу, «пропозиції» топонімічної комісії. Мало того, що згідно з п.2 ст.5 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» (далі — «Про присвоєння імен…») щодо увічнення імен фізичних осіб, вона не має жодного права їх вносити. Адже, як несамостійний, дорадчий орган «при», вона не є «іншим органом державної влади», «фізичною особою» чи «трудовим колективом».
Та ще, до того ж, відповідно до вимог закону, Положенням про саму комісію (в редакції 2013 р.) у п.2.2 прямо зазначено, що питання перейменування не належать до її компетенції. Як і те, що жодного рішення вона, як суто дорадчий і не самостійний орган, взагалі приймати не може. Навіть протокольного.
Звичайно, відповідний відділ виконкому при підготовці проекту розпорядження міг би взяти їх до уваги як пропозиції окремих осіб. Але знову «халепа» — ці пропозиції не відповідають умовам і вимогам для увічнення імен фізичних осіб, передбачених ст.3 Закону України «Про присвоєння імен…».
Адже чинне законодавство передбачає вже в інформаційному повідомленні зазначати обгрунтування пропозиції щодо цих умов і вимог. Воно ж потім йде до подання міського голови та перевіряється при попередньому розгляді подання міською радою.
Ну і третій, мабуть, визначальний чинник: особисті амбіції й інтереси певних осіб і груп. Які, можна передбачити, до інтересів громади жодного стосунку не мають До того ж, ставлення громади до будь-яких змін назв вулиць добре відоме. А до «ідеологічних» та суто кон’юнктурних назв — позитивом і не пахне.
Тут навіть не працює «залізна відмазка» про виконання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі — закону «Про декомунізацію»). Адже цим законом (п.15 ч.2 ст.7) шляхом внесення відповідних змін до Закону «Про присвоєння імен…» прямо передбачена дана процедура.
Більше того, згідно з п.6 ст.7, у нашому місті зміни назв до 24 травня — винятково право голови облдержадміністрації. Але він ним вже скористатися не встигає. Бо не вклався в терміни для проведення громадських обговорень.
Ось і підставляє, у першу чергу, міського голову і міську раду «академічно-топонімічна капела». Мало того, що розпочинають гру поза межами правового поля, так ще — і всупереч інтересам громади.
Це вже другий випадок присвоєння повноважень міського голови в цьому році. Але то була, мабуть, «пробна куля». Здавалося, просте питання щодо присвоєння імені Олени Пчілки дитячій бібліотеці. Жодних зауважень і заперечень з боку чинного законодавства і громади немає. Бери і «шуруй» за процедурою, яка, до речі, ретельно виписана. Чому тут виникла потреба обходити і Закон, і міського голову? З’ясувалось — в обгрунтуванні, згідно з умовами і вимогами ст.3 Закону. Дехто просто не може грамотно, відповідно до цих вимог і зрозуміло для громади, сформулювати два-три речення…
Треба враховувати і те, що в країні йде хвиля поки успішних для громади судових процесів щодо перейменування. Наприклад, у Чернігові мешканцям вдалося відстояти назву вулиці Радянська. В Борисполі розглядається в суді справа щодо скасування рішення міськради в цілому. І перші порушення по всіх справах — саме щодо проведення громадських обговорень, нелегітимних чи зімітованих.
Під час розгляду справ з’ясувалось ще одне питання — через неписьменність чиновників Українського інституту національної пам’яті (УІНП) виконати неможливо. Бо будь-який офіційний документ, обов’язковий для виконання, повинен мати номер і дату видання та бути авторизований, підписаний. Рекомендації УІНП на це не «страждають», тому судами, як аргумент, вони не приймаються.
Розширений список вулиць для зміни назв викликає велику підозру. Чи то хтось не «перебдів» і не отримав на частину вулиць, на «велику радість» громади, номерну рекомендацію, і чи не було це зроблено знову в обхід міського голови?
З’ясувалась ще одна подробиця. Більшість чиновників «виконувала» закон «Про декомунізацію», жодного разу його не прочитавши, винятково за газетними статтями і схемами на сайті УІНП. Тому і мали дуже блідий вигляд у суді. За «стилем виконання» в нас, схоже, ситуація аналогічна.
Варто, мабуть, ще зауважити, що не без втручання автора, словосполучення «топонімічна комісія» навіть із цих схем на сайті УІНП близько десяти місяців тому було прибрано.
І ще стосовно вулиць. Чи можна в правовому полі змінити назви без проведення громадських обговорень? Звичайно, за згодою громади та її широким залученням у процес? Можливо. Якщо відмовитись від нав’язаних «ідеологічних», заангажованих та інших суто кон’юнктурних назв і, головне, амбіцій. Для цього потрібно внести певні зміни у затверджене міською радою Положення про порядок перейменування.
Чомусь на офіційному сайті міськради за цим номером замість Положення — інший документ, а рішення виконкому щодо внесення змін до Положення про топонімічну комісію взагалі хутко зникло.
У зв’язку зі змінами, внесеними Законом «Про декомунізацію» в Закон «Про присвоєння імен…», зміни до Положення треба приймати у будь-якому випадку. І саме цим питанням треба було зайнятися в першу чергу, а не займатись узгодженням «інтересів». Але в нас зараз будь-яке, навіть технічне, питання одразу переводиться у «політичну» площину і зводиться до «договорняків» і самопіару.
Враховуючи публічну позицію міського голови щодо дотримання органами місцевого самоврядування законності, якось важко повірити, що це неподобство ним санкціоновано. Тому і питання: чи поверне в дану царину свої повноваження міський голова?
Тому цього разу вдалися до хитрощів. Мешканці міста лише із заголовку в новинах на офіційному сайті міської ради від 14.04.2016 р. можуть дізнатися, що «У Новограді-Волинському розпочато громадське обговорення щодо перейменування вулиць». Адже про те, що саме оголошені громадські обговорення, в самому тексті жодної згадки немає.
Чому? Бо оголосити громадські обговорення з цього питання, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабміну «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння…» (№989-2012), може винятково міський голова своїм розпорядженням, встановленого Порядком змісту. Зміст інформаційного повідомлення і порядок його оприлюднення теж передбачений Порядком.
Себто, зроблено все для того, щоб обійти вимоги чинного законодавства, зробити «втиху», в обхід міського голови і поставити його перед фактом. Якщо пройде, — «громадські обговорення провели»… А якщо ні, — це, типу, «сигнальне голосування».
З іншого боку, дехто з чиновників справедливо побоюється, що відкрите оголошення громадських обговорень отримає буревій не надто позитивних відгуків громади.
Так що ж заважає відповідальному за цю справу відділу виконкому підготувати для міського голови проект відповідного розпорядження і додаток до нього?
У першу чергу, «пропозиції» топонімічної комісії. Мало того, що згідно з п.2 ст.5 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» (далі — «Про присвоєння імен…») щодо увічнення імен фізичних осіб, вона не має жодного права їх вносити. Адже, як несамостійний, дорадчий орган «при», вона не є «іншим органом державної влади», «фізичною особою» чи «трудовим колективом».
Та ще, до того ж, відповідно до вимог закону, Положенням про саму комісію (в редакції 2013 р.) у п.2.2 прямо зазначено, що питання перейменування не належать до її компетенції. Як і те, що жодного рішення вона, як суто дорадчий і не самостійний орган, взагалі приймати не може. Навіть протокольного.
Звичайно, відповідний відділ виконкому при підготовці проекту розпорядження міг би взяти їх до уваги як пропозиції окремих осіб. Але знову «халепа» — ці пропозиції не відповідають умовам і вимогам для увічнення імен фізичних осіб, передбачених ст.3 Закону України «Про присвоєння імен…».
Адже чинне законодавство передбачає вже в інформаційному повідомленні зазначати обгрунтування пропозиції щодо цих умов і вимог. Воно ж потім йде до подання міського голови та перевіряється при попередньому розгляді подання міською радою.
Ну і третій, мабуть, визначальний чинник: особисті амбіції й інтереси певних осіб і груп. Які, можна передбачити, до інтересів громади жодного стосунку не мають До того ж, ставлення громади до будь-яких змін назв вулиць добре відоме. А до «ідеологічних» та суто кон’юнктурних назв — позитивом і не пахне.
Тут навіть не працює «залізна відмазка» про виконання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі — закону «Про декомунізацію»). Адже цим законом (п.15 ч.2 ст.7) шляхом внесення відповідних змін до Закону «Про присвоєння імен…» прямо передбачена дана процедура.
Більше того, згідно з п.6 ст.7, у нашому місті зміни назв до 24 травня — винятково право голови облдержадміністрації. Але він ним вже скористатися не встигає. Бо не вклався в терміни для проведення громадських обговорень.
Ось і підставляє, у першу чергу, міського голову і міську раду «академічно-топонімічна капела». Мало того, що розпочинають гру поза межами правового поля, так ще — і всупереч інтересам громади.
Це вже другий випадок присвоєння повноважень міського голови в цьому році. Але то була, мабуть, «пробна куля». Здавалося, просте питання щодо присвоєння імені Олени Пчілки дитячій бібліотеці. Жодних зауважень і заперечень з боку чинного законодавства і громади немає. Бери і «шуруй» за процедурою, яка, до речі, ретельно виписана. Чому тут виникла потреба обходити і Закон, і міського голову? З’ясувалось — в обгрунтуванні, згідно з умовами і вимогами ст.3 Закону. Дехто просто не може грамотно, відповідно до цих вимог і зрозуміло для громади, сформулювати два-три речення…
Треба враховувати і те, що в країні йде хвиля поки успішних для громади судових процесів щодо перейменування. Наприклад, у Чернігові мешканцям вдалося відстояти назву вулиці Радянська. В Борисполі розглядається в суді справа щодо скасування рішення міськради в цілому. І перші порушення по всіх справах — саме щодо проведення громадських обговорень, нелегітимних чи зімітованих.
Під час розгляду справ з’ясувалось ще одне питання — через неписьменність чиновників Українського інституту національної пам’яті (УІНП) виконати неможливо. Бо будь-який офіційний документ, обов’язковий для виконання, повинен мати номер і дату видання та бути авторизований, підписаний. Рекомендації УІНП на це не «страждають», тому судами, як аргумент, вони не приймаються.
Розширений список вулиць для зміни назв викликає велику підозру. Чи то хтось не «перебдів» і не отримав на частину вулиць, на «велику радість» громади, номерну рекомендацію, і чи не було це зроблено знову в обхід міського голови?
З’ясувалась ще одна подробиця. Більшість чиновників «виконувала» закон «Про декомунізацію», жодного разу його не прочитавши, винятково за газетними статтями і схемами на сайті УІНП. Тому і мали дуже блідий вигляд у суді. За «стилем виконання» в нас, схоже, ситуація аналогічна.
Варто, мабуть, ще зауважити, що не без втручання автора, словосполучення «топонімічна комісія» навіть із цих схем на сайті УІНП близько десяти місяців тому було прибрано.
І ще стосовно вулиць. Чи можна в правовому полі змінити назви без проведення громадських обговорень? Звичайно, за згодою громади та її широким залученням у процес? Можливо. Якщо відмовитись від нав’язаних «ідеологічних», заангажованих та інших суто кон’юнктурних назв і, головне, амбіцій. Для цього потрібно внести певні зміни у затверджене міською радою Положення про порядок перейменування.
Чомусь на офіційному сайті міськради за цим номером замість Положення — інший документ, а рішення виконкому щодо внесення змін до Положення про топонімічну комісію взагалі хутко зникло.
У зв’язку зі змінами, внесеними Законом «Про декомунізацію» в Закон «Про присвоєння імен…», зміни до Положення треба приймати у будь-якому випадку. І саме цим питанням треба було зайнятися в першу чергу, а не займатись узгодженням «інтересів». Але в нас зараз будь-яке, навіть технічне, питання одразу переводиться у «політичну» площину і зводиться до «договорняків» і самопіару.
Враховуючи публічну позицію міського голови щодо дотримання органами місцевого самоврядування законності, якось важко повірити, що це неподобство ним санкціоновано. Тому і питання: чи поверне в дану царину свої повноваження міський голова?
О.ПРОВОТОРОВ, член Національної спілки краєзнавців України
Коментарі відсутні