Поминання 22/2016

25 травня — 6 років, як немає з нами дорогої, рідної нам матусі, бабусі — Ніли Іванівни ОЛЕКСІЙЧУК

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе немає і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненька. Хто забув її, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі сини, донька, невістки, онуки та рідні

27 травня минає 40 днів, як перестало битися серце дорогої нам людини — Олексія Семеновича МОРГАНЮКА

На душі — печаль, у серці — сум і скорбота. Неможливо передати словами той біль, бо нема поряд з нами тебе, рідненький. Ми завжди будемо пам’ятати тебе. Хай наш сум не тривожить тебе. Пішов з життя ти дуже рано, спасти тебе ми не змогли. Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай був там тобі на небі. Царство Небесне і вічний спокій, наш рідненький. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і тихою молитвою. Він молився за нас, за Україну, помоліться за його душу.

Рідні

23 мая — 9 лет, как нет сына — Сергея Владимировича САМОЛЮКА, 28 мая — 20 лет, как нет отца, дедушки — Григория Николаевича ЯВОРСКОГО

Жизнь прошла, и не вернешь — смерть коварная забрала. Будем вечно вспоминать тех, кого уже не стало.

Родные

Колектив працівників ДНЗ «Новоград-Волинське вище професійне училище» та президія міської Ради ветеранів з глибоким сумом і скорботою зустріли звістку про смерть колишнього працівника училища, учасника бойових дій — Володимира Андрійовича ПАЛАЖЧЕНКА

Народився він 31 жовтня 1922 року у м.Кагарлик Київської області. У 1943 році закінчив Сталінградську школу пілотів. З липня того ж року брав участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни на Південному, 4-му Українському та 3-му Білоруському фронтах на посаді льотчика. Потрапляв у полон, звідки тікав, був у партизанах і знову воював у своєму 291-му авіаполку.

У 1948 році приїхав до знайомих у Новоград-Волинський, де познайомився з майбутньою дружиною Галиною Арсеньєвою, з якою прожили життя у коханні, мирі, злагоді, виростили сина Віктора та доньку Ольгу. Мають трьох онуків і п’ятьох правнуків.

3 1966 по 1982 рік Володимир Андрійович працював у професійному училищі на посадах викладача електротехніки, цивільної оборони, матеріалознавства столярів, був керівником гуртка фотолюбителів, головою товариства винахідників і раціоналізаторів. 3 1987 року Палажченко В.А. був членом міської організації ветеранів та брав активну участь у ветеранському русі та військово-патріотичному вихованні молоді.

Його працю і подвиги у війні відзначено орденами Великої Вітчизняної війни, «За мужність», Богдана Хмельницького та багатьма медалями.

Всі, кому випало спілкуватися з Володимиром Андрійовичем, відмічали його високу порядність, любов до Батьківщини, патріотизм. До останнього свого подиху він любив людей, колектив училища, рідне місто. Тож нехай світла пам’ять про нього залишиться у наших серцях. Царство Небесне його душі.

30 травня — 3 роки світлої пам’яті Володимира Романовича РУБЛЬОВА

Твоїм теплом були і ласкою зігріті, ми поховали тут все найдорожче в світі. Від всіх життєвих мук душа твоя спочине, а пам’ять і любов до тебе ніколи не загине.

Дружина, діти, онуки

24 травня минув рік, як відійшов у вічність колишній голова громадського об’єднання «Спілка Чорнобиль», полковник — Володимир Миколайович ПРАВИЛО

Хороша, добра пам’ять про товариша залишилася назавжди у наших серцях. Царство Небесне світлій душі.

Сумуючі друзі

30 травня — рік, як пішов з життя дорогий чоловік, батько, свекор та дідусь — Володимир Степанович КОЗАЧОК

Чому так рано обрій твій погас, і так раптово ти пішов від нас. Та доки будем ми на світі жити, — не згасне пам’ять, не зів’януть квіти. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останній путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Лебединим пухом тобі земля і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, сини, невістки, онуки, всі рідні