У «Морському» освятили хрести на купол нового храму

Непросто будувати нині храми. Що там казати: це завжди вартувало значних зусиль та волі, а особливо — у нинішній складний час. Тож освячення накупольних хрестів на новому храмі, який споруджують у «Морському», стало справді вагомою подією для прихожан. Відбулася урочиста подія 12 липня, коли увесь християнський світ вшановує пам’ять святих апостолів Петра і Павла. Саме на їх честь названо Українську Петро-Павлівську церкву Київського Патріархату.
Піднесений настрій панував серед прихожан не лише тому, що подія відбулася у свято. Ще й тому, що вона стала певним підсумком зусиль настоятеля Миколая та громади парафіян, які цеглинка за цеглинкою, на власні пожертви, споруджують храм. Цього дня на урочисту службу завітали не лише місцеві священнослужителі, а й шановані гості.
— Сьогодні великий історичний день, адже ми зібралися, щоб вознести освячені хрести на купол святого храму, — сказав єпископ Лаврентій. — Сюди приходитимуть люди, щоб знайти пристановище від моря спокус світу цього. Недаремно храм називають частинкою неба на землі. Ми приходимо на небо, до Бога, і кожен у храмі знаходить своє — і грішні, і праведні. В усі часи храм Божий називався святим, бо це є святе місце, повз яке за історію людства проходять тисячі, мільйони, мільярди людей.
Подію невипадково усі промовці назвали величною. Прихожани мали змогу не лише побачити освячення хрестів на власні очі, щоб потім розповідати про це нащадкам, а й вклонитися хрестам, помолитися, попросити у Бога те, про що найбільше мріють.
Приємним моментом стало відзначення меценатів, без пожертв яких не може відбуватися спорудження жодного храму. Особливо щирі і добрі слова на адресу цих людей сказав настоятель храму отець Миколай. Про нього, до речі, парафіяни говорили не менше заслужених добрих слів, адже ця людина уміє не лише працювати на благо інших, ще й відзначати і помічати тих, хто прагне цього ж.
Невипадково Патріарх Київський та всієї Русі-України філарет нагородив настоятеля отця Миколая правом носіння мітри, а Владика Лаврентій з цього приводу зауважив: «Коли ми щось будуємо для себе, то шукаємо хороших майстрів. Так і Господь знаходить будівничих і жертводавців, які з теплом у серці трудяться і жертвують на будівництво Божого дому».
Не кожному дається можливість бути причетним до будівництва храму. Тих, кого «покликав Господь», цього дня нагородили відзнаками.
— Щиро дякую за вашу пожертву, — сказав настоятель отець Миколай. — Ви бачите, що робота робиться і храм будується. Найбільша подяка — директору лісгоспу, депутату облради Степану Нусбауму. Усі прихожани знають, скільки ви зробили добрих справ, не можна перелічити усіх. Нехай Господь Бог принесе вам дяку, та святі апостоли Петро і Павло благословляють, щоб ви мали силу і здоров’я надалі допомагати нам!
За заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження помісної української православної церкви Степана Нусбаума нагороджено орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Великого 3-го ступеня.
Також за старання Партіарх Київський та всієї Русі-України відзначив своїм указом Миколу Івановича Мартинюка, нагородивши орденом Святого Миколая Чудотворця. Грамоти з рук настоятеля отримали багато інших прихожан, які вклали не лише пожертви, а й душевні сили у будівництво церкви.
Завітав на свято й міський голова Віктор Весельський. Отець Миколай (а йому не займати красномовства і почуття гумору) подякував за таку увагу, та від імені прихожан попросив у Бога здоров’я і сил для міського голови, щоб він мав можливість допомогти у спорудженні храму та дороги, що веде до святого місця..