«Ліс рубаємо, бо він хворий», — запевняють у лісгоспі, або Не шукайте жолуді під гнилим дубом…

Ліс у нашій кліматичній зоні хворіє ще з початку ХХІ століття, — констатують фахівці. Проте саме зараз, коли почали проводитися вирубки у міській зоні, про це активно заговорила громада. Як пояснюють лісівники, у селах люди значно більше пов’язані з лісом. Вони на власні очі бачать проблему, її масштаби. Тому поодинокі чи масові вирубки хоч і сприймаються болісно, проте — із розумінням, що це необхідна міра.
Натомість, коли лісівники були змушені провести санітарну зачистку в межах міських лісопаркових насаджень, громадські активісти забили на сполох (газета «Звягель» присвятила цій проблемі статтю «Вирубка лісів: де закінчується регульований процес і починається безконтрольне господарювання?», №22 (230) від 27 травня 2016 року).
З ініціативою розповісти громаді про те, в чому полягає корінь проблеми, до газети «Звягель» цими днями звернулося керівництво ДП «Новоград-Волинське ДЛМГ». Головний лісничий підприємства Георгій Юзвінський пояснив ситуацію та відповів на наші запитання.
— Упродовж 2002-2008 років мало місце досить інтенсивне всихання дуба, — бере слово Георгій Арсентійович. — На щастя, чи то ліс адаптувався, чи позначилися інші сприятливі чинники, але масові проблеми з дубом припинилися. Зараз представник цієї породи також може раптово всохнути, але вже у допустимих межах.
Одразу ж, у 2008-2009 роках, виникли негаразди з ялиною та ясенем. Причому, якщо хвору ялину можна розпізнати візуально, то хворий ясен на вигляд може тривалий час виглядати нормально, а тоді раптово впасти… З’ясувалося, що в дерев відгниває коренева система через вплив опенька звичайного. Гриб просто поїдає кореневу систему.
А років чотири тому (на території Радомишльського, Малинського, інших районів області — ще раніше), восени, виникли проблеми ще й щодо сосни. Якщо проводити аналогії, то з деревом відбувається щось, на зразок, «закупорки вен», воно вражається судинним мікозом. Як наслідок, дерево стає вразливим до шкідників, які зрештою його «доконують».
До того ж, виникають проблеми і з березами. Але, якщо сосна, ялина «випадають» повільніше, то береза гине дуже швидко. Вимальовується невтішна перспектива, — підсумував Георгій Юзвінський.
— Яких заходів можна вжити у такій ситуації? Невже вирубка залишається єдиним можливим варіантом?
— Ми вимушені її застосовувати. Відповідно до лісівничих вимог, проводимо санітарно-оздоровчі заходи. Якщо на початковій стадії ще є доцільними вибіркові санітарні рубки, то, водночас, є моменти, коли це вже не діє. Коли ділянка лісових насаджень всихає поголовно, то залишається лише суцільна вирубка.
Тут важливу роль відіграє не лише екологічна, а господарська доцільність. Потрібно вчасно врятувати деревину, яка гине, гниє. Приміром, у сосни спочатку рудішає шапка, затим синіє деревина. Якщо вчасно виявити і зрізати таке дерево, то його стовбур ще можна використати для господарських потреб.
— Які масштаби процес вирубки охопив на сьогодні?
— Понад 80 ділянок загальною площею 35,2 га суцільної вирубки. Відзначу, що, порівняно із загальною площею лісових угідь, що належать нашому підприємству (30000 га), це становить незначний відсоток. У той же час інтенсивність захворюваності деревини припадає на третій квартал — аж до жовтня. І вплинути по-іншому на цей процес ми ніяк не можемо. Щоб не розводити розсадники шкідників, вживаємо єдино можливий захід: локалізуємо, вчасно прибираємо хворі дерева, спалюємо рештки. Даруйте, але все це чимось схоже на рак: хвороба по лісу поширюється, як метастази. Перспектива, принаймні, в цьому році очікує невтішна…
— Якщо з такими ж проблемами зіткнулися лісівники не тільки нашого району й області, а й інших регіонів кліматичного поясу, то які рекомендації вам дають на державному рівні?
— Протягом усього періоду, який триває ця проблема, вітчизняні науковці направили нам шість звітів. Єдина рекомендація залишається незмінною — вирубка… Певні оздоровчі заходи можуть бути ефективними щодо одиноко стоячих дерев. А якщо на одному гектарі росте їх близько тисячі, то просто нереально вилікувати. Щоправда, у 2002 році нам вдалося подолати нашестя рудого соснового пильщика. Тоді на площі понад 4 тис. га його витравили. У 2004 році 400 га обробили й захистили від, так званих, п’ядунів, які «під нуль» об’їдали листя.
Але зараз ситуація інша. Позначаються зміни клімату. Із 2002 по 2009 роки тривав посушливий цикл. Рівень грунтових вод значно понизився. І дерева, що мають розташовану близько до поверхні кореневу систему, відчувають нестачу води, стають вразливими до шкідників.
Нам залишається проводити сівозміну. Чистими культурами звільнені ділянки намагаємося не засаджувати. Робимо мішані ліси, які проявляють більшу стійкість до несприятливих факторів.
Варто наголосити, що із вищезазначених 35,2 га суцільної вирубки 10 га ми перекинули у, так званий, ліміт головного користування. Іншими словами, є розрахована лісосіка на 10-річчя. Тобто, планова вирубка стиглого лісу. Тож, ми зараз першочергово вирубуємо хворі ділянки, натомість стиглі (планові), які можуть почекати, залишаємо на потім.
Найбільший резонанс нині викликали зрізання дерев у межах міста. Особливо — дубів. Але ж мало хто бачив, що ті дуби були «поточені». І під час буревію могли завдати непоправної шкоди.
Тож, ми — за те, щоб проблема висвітлювалася, але об’єктивно, щоб громада знала про реальний стан справ. Як кажуть, не шукайте жолуді під гнилим дубом…