Поминання 36/2016

30 серпня минає три роки, як немає з нами нашої дорогої, рідненької донечки, сестрички, племінниці — Алли Анатоліївни ОСТРОВСЬКОЇ

Неначе мить, пройшли три роки, як швидко час минає… Ти вже не ступиш на поріг — тебе із нами вже немає. Серце рветься і душа болить… Не чути більше твого голосу, не видно щирих, добрих очей. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала — немов полин, гірка… Що ж, рідненька наша, ти вже не з нами, у світлих спогадах живи. Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Хай Господь дарує Царство Небесне і вічний спокій.

Вічно сумуючі мама, тато, брат з сім’єю, сестра з сім’єю і всі рідні

2 вересня минає 40 днів, як перестало битися серце Володимира Миколайовича СМАГІНА

Світла пам’ять про тебе завжди залишиться в наших серцях. Царство тобі Небесне. Хто знав та пам’ятає, — нехай пом’яне тебе в цей день.

Вічно сумуючі брати, сестра, племінники

6 сентября — 20 лет, как ушёл из жизни дорогой и любимый нами человек — Михаил Валериевич ЗАНДЕР

Мгновение!.. И невозможно ничего исправить. И не вернуть тебя нам никогда… Из жизни ты ушёл, но не из памяти. А наша боль осталась навсегда. Светлая тебе память и вечный покой твоей душе. Ты — навсегда в наших сердцах… Помним. Любим. Скорбим.

Мама, братья, сёстры, племянники

4 вересня минає рік, як пішов з життя люблячий чоловік, батько, дідусь — Микола Петрович ПОЛІЩУК

Світла і вічна пам’ять про тебе, рідненький, залишиться в наших серцях. Царство тобі Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Рідні

8 вересня минає 1 рік, як на 58 році життя пішов у вічність наш дорогий Валерій Іванович МАРТИНЮК

Неначе мить, пройшли ці дні, як швидко час минає. Ти вже не ступиш на поріг — тебе із нами вже немає. Пішов у вічність, але назавжди залишишся у нашій пам’яті та серцях.

Сумуючі дружина, діти, онуки, сестра та свати

6 сентября — 9 лет, как нет с нами Надежды Витальевны МАКСИМОВОЙ, а 30 сентября ей исполнилось бы 60 лет

Ушла от нас ты слишком рано, а было ведь не так уж много лет. Осталась на сердце рана, и время не в состоянии заглушить боль утраты. Судьба щедро наградила её человеческими, женскими и деловыми качествами, которые располагали к ней людей. Она щедро делилась ими с окружающими и прежде всего — с учениками. Пусть в этот день вспомнят о ней люди, в жизни которых она оставила яркий след. Вечная тебе память и Царство Небесное твоей душе.

Скорбящий муж

31 августа прошёл год, как ушла из жизни дорогая доченька, любимая сестричка и самая лучшая мамочка — Наталия Григорьевна ВОЗНЯК

Горе выжгло душу в пепел, муки боли разносит ветер, и тоска кружится в доме, но Душа твоя — на воле. Любим, помним, верим, знаем, что душой ты с нами. Прикоснуться лишь не можем, оттого и боль нас гложет. Ты рядом, здесь — и нет тебя.

Скорбящие папа, мама, брат, доченька и сыночек