Сліпа помста

Оті взаємні погляди, якими раз-по-раз перекидалися Віра і Станіслав (імена в матеріалі змінено), не були випадковими. В них було щось більше…
Так виснував Роман, сидячи за святковим столом. Ті обопільні позирки його дружини і сусіда впали в око машинально. Хоча, тут нічого дивного немає. Зазвичай, люди за столом розмовляють, при цьому, дивлячись одне на одного. Але так, як Віра дивилася на Станіслава, а той — на неї…
Роман ніколи ні в чому не підозрював свою дружину. А це до біса приревнував. А на Станіслава зачаїв злобу.
«А може, вони не лише пасуть одне одного очима? — думав Роман. — Може, в них уже щось і було?..»
Станіславова квартира була навпроти Романової. Ніхто не знає, чим займався Станіслав, але він любив влаштовувати в себе гучні застілля. З будь-якої причини. Скликав до себе чи не всіх мешканців під’їзду. Жив чоловік одинаком. Розміняв четвертий десяток, а обзавестися сім’єю чомусь не поспішав.
— Ще встигну зашморг накинути на шию, — відбувався жартом Станіслав.
Хоча особи жіночої статі до нього навідувалися частенько.
— Міняє жінок, як рукавички! — якось сказав своїй дружині.
А Віра вхопилася за слово:
— А ти йому заздриш?
Роман стенув плечима:
— Ти не те подумала. Це якось аморально.
Віра на це тільки загадково посміхнулась. І більше до цієї теми вони не поверталися. Доти, доки Роман не приревнував дружину.
Цього разу святкували Станіславовий день народження. Принаймні, так сказав сусід.
— За моїх тридцять два!..
Романа спиртне не брало. Тепер його мучила нав’язлива думка: було в них щось чи не було?..
Очевидно, Віра помітила, що Роман стежить за нею, і вона вже позиркувала на Станіслава покрадьки. І, начебто, той також змінив тактику, інтуїтивно про щось здогадуючись.
А вдома Роман влаштував дружині замаскований допит:
— Як тобі сьогоднішня гулянка?
— Та нічого, — байдуже відказала Віра. — Нічого нового.
Роман пильно подивився на дружину:
— А я був іншої думки.
Віра насторожилася:
— Ти про що?
— Мені здалося, що тобі сподобалося. Сам захід, гості, стіл… Ну, і Станіслав…
— Так у нього ж свято!
— Умгу, свято…
— А ти чого, Романе?
— Не знаю. Чогось втомився. Треба виспатися.

Наступного дня, під вечір, Станіслав кількох сусідів покликав на похмілля. Звісна річ, гукнув і Романа з Вірою.
Роман іти не хотів, та дружина вмовила:
— Не ображай людину. Ходімо. Довго не будемо. Для годиться пригубимо і — додому.
Картина повторилася. Вони знову потайки глипали одне на одного. І свою злість Роман почав заливати спиртним. «Перекидав» чарку за чаркою.
Аж Віра занепокоїлася:
— Ти чого до неї дорвався? Як віл до браги.
Роман нічого не відповів. Мовчки перехилив чергову чарку.
Додому його Віра тягла попід руки. Мов малу дитину, вклала в ліжко. Роздягла. Вкрила ковдрою.
Проте десь через годину Роман прокинувся. Увімкнув настінний світильник. Віри поряд не було.
«Вона там!» — перша думка, що промайнула.
Кинувся на кухню. Дружини й тут немає. В очі трапився довгий кухонний ніж, що лежав на столі. Схопив його.
Двері у сусіда були відчинені. Чого б то?
Роман обережно ступив до чужого помешкання, у глибині якого почулися нерозбірливі шарудіння і шепіт.
«Так і є — вона тут!..»
Роман до болю стис руків’я ножа. Він уявив, як той ловелас пестить його дружину, тисне у своїх обіймах, цілує…
Лють невпинно зростала. Все Романове єство вимагало помсти.
«Тепер начувайся!..»
Наосліп намацав чиєсь тіло:
— Це ти, Стас?
— Я. А це хто?
— Смерть твоя!..
Роман кілька разів піднімав руку з ножем.
Чувся чоловічий хрип і жіночий лемент.

Роман зайшов на свою кухню. Вимив ножа і поклав його на стіл.
Раптом у дверях з’явилася Віра. Закутана у великий бархатний рушник. Волосся її було вологе. Романа враз охопило непоправне передчуття.
— Віра??! — здивовано протягнув він. — А ти де була?
— У ванній. А ти чого не спиш? — Дружина перевела погляд на руки чоловіка. — У тебе кров! Звідки вона?!
Роман охопив голову руками і, застогнавши, гепнувся на стілець.
А з під’їзду долинули нерозбірливі крики, зойки, якась метушня. Хтось викликав правоохоронців. А ще за якусь часинку Віра дізналася від сусідки, що хтось зарізав Станіслава. І тепер, мовляв, поліцейські допитують якусь хвойду, яка на момент злочину перебувала з ним у ліжку…