СЛУЧ, КРОВ’Ю УМИТА

Шостого січня виходив на зимову рибалку. Трохи вище дамби, що з’єднує Лубчицю і Смолку.
Проте риба не брала. Очевидно, через різкий перепад погоди: понизилася температура, і з півночі подув пронизуючий вітер.
Довго не сидів. Почав збиратися додому. Але не поспішав кидати річку гурт рибалок, який стояв на кризі поблизу так званої Скали. Техніка лову дещо дивувала. Вони стояли — і різко шморгали вудками.
Через тиждень біля Скали помітив тих же «смикачів». Але до них не підходив. Далекувато було. Хоча тепер шкодую, що не зробив тоді цього. Бо, як пізніше з’ясувалося, це були не прості рибалки, а (як кажуть у народі) «драчисти». На спеціально виготовлені снасті («драчі») вони через лунки піднімають з дна рибу, яка на зимовий період упадає «в сплячку». А це переважно соми та коропи.
Проте найжахливіше, що є в такому виді рибалки (читайте «злочину»), це те, що «драчисти» піднімають з дна невеликий відсоток риби. Більша частина екземплярів раниться гострими снастями браконьєрів, сходить кров’ю і гине.
Печерний підхід жителів Лубчиці до такого «рибальства» викликав обурення не тільки в мене, а й у всіх нормальних рибалок (уже гуло все місто!). Проте найбільше обурювала бездіяльність рибінспекції. Адже уже майже місяць «драчисти» нищать рибні запаси на зимувальних ямах, а ті, хто має їх охороняти, палець об палець не вдарили!
А чутки поповнювалися все новими й новими кошмарами: «драчисти» розбомбили яму біля с. Перемога, ці самі дебіли спустошили яму біля Баби Зоньки!..
Говорили, що витягли чимало риби. Подейкували, що так званий браконьєр Паша з Лубчиці зачепив такого сома, що мучився з ним годину, але таки не витягнув. Обірвався, зранений, і пішов на дно.
19 січня зателефонував рибінспектору В.Лавренюку. Пояснив ситуацію, але той сказав, що він зараз у селі і, взагалі, у нього відпустка.
Тоді зв’язався з іншим рибінспектором М.Шевчуком. Той вислухав мене і сказав, що виїде на Случ. Правда, виїхав. Побував на тих місцях, де хазяйнували «драчисти».
Наступного дня до мене зателефонував М.Шевчук і сказав, що біля Скали ловили лише на мотиля і невелику блешню. Порушень ніяких не виявлено.
Це мене здивувало. Відразу пішов на Случ, до Скали. Ще здалеку побачив два гурти «драчистів» (один із молодих «рибалок», другий — із старших).
Знову телефоную М.Шевчуку.
— Мабуть, вас,— кажу йому,— обвели навколо пальця. Поки ви йшли до них. Вони встигли переоснащити снасті під нормальних рибалок...
Домовилися зустрітися одразу після обіду. Рейд почали від останньої скелі (район Баби Зоньки). Одразу в очі кинулися характерні лунки, котрі свідчили про те, що тут уже «похазяйнували» «драчисти».
Трохи далі — вражено зупинилися.
— Ну такого я ще не бачив тут! — уголос висловив я свою думку, побачивши дві лунки розміром десь 50х60 см. Від них до протилежного берега тяглися дві вервечки лунок, пробурених буром.
— Сіті ставили під льодом,— сказав Микола Шевчук.
У мене від побаченого просто бракувало слів. Думка чіплялася за думку. Найпекучіша: з якої причини так розперезалися браконьєри?
— Ви в цих місцях останнім часом проводили рейди? — цікавлюся в рибінспектора.
— Часто тут проходили,— відказує Микола Шевчук. — Але такого нічого не бачили.
Спрямували свої стопи ближче до дамби, в напрямку Скали.
Назустріч — Микола Каменчук, рибінспектор на громадських засадах.
— «Драчистів» біля Скали немає,— повідомив.
Однак ми туди пішли. Біля Скали сиділи-стояли рибалки і ловили на дозволений балансир (проте пізніше з’ясувалося, що він дещо перероблений на «драча». Чому цього не помітили одразу рибінспектори — загадка!).
21 січня мій сусід — рибалка, Володимир, мене ошелешив:
— Ти знаєш, до чого вже дійшли «драчисти»?
— До чого? — питаю.
— Вже з охолотом ловлять.
Телефоную М.Шевчуку. Але вони, як виявилося, їдуть «рейдувати» до іншого району. Обіцяють завтра з’явитися на Скалі.
А мій мозок усе шпичає думка: чому «драчисти» так себе почувають спокійно? Адже досі такого нахабства не було!!!
А під вечір до мене приходили знайомі рибалки. З подивом запитували: що діється? Де рибнагляд? Що робити?
22 січня. Браконьєри нас одразу помітили. Хоча ми вийшли з-за Скали. Однак вони встигли перелаштуватися на мормишки тощо. Деякі лишилися з тим же балансиром. Щоправда, один чоловік не встиг зняти «драча» і почав тікати. Його прохали зупинитися, але він це проігнорував і швидше почухрав вище Случі.
Цього разу «рибалки» почувалися сміливіше (поруч них стояли пляшки з міцною, очевидно, купленою за рибу (чутки ходили, що Паша-рибак перед цим витягнув сома на 9 кг). І взагалі, кажуть, якщо Паша день не вийде на рибу, то з ним починає щось робитись.
Те, що браконьєри перелаштувалися на інші снасті, чомусь рибінспектори до уваги не взяли. Чому, наприклад, не спитали, що ми бачили, як ви смикали? Як ховали по кишенях чи сумках «драчі»?
Особливо злився Паша:
— Якщо дерти, то всіх і за все! А то одним можна багато чого, а іншим — ні. До річки вийдеш зі спінінгом — нікуди кинути! Там сітка, там сітка! То ви того не бачите? А як бачите, коли вони ловлять, а ви їх охороняєте?
— Я вас охороняв? — зачепило за живе Миколу Шевчука — ні? То що ви хочете?
Хтось згадав браконьєрів Карася і Васю Цигана. Мовляв, і їх не охороняли?
Ситуацію врятував Паша:
— Не ви охороняли, так інші. Хіба нема кому? Он один з ваших став наглядачем, а в нього пів-Лубчиці кумів-сватів. Або хіба ви рибу в Житомир не повезете, коли вам подзвонять? Не раз бачив, як «джипи» приїжджали. Всі одним миром мазані. Один у вас такий уже був, що хотів пронумерувати у рибалок човни, а привіз аквалангістів. Скільки вони сомів та коропів вийняли?
— Тепер його вже нема.
— Та знаємо... Ми все знаємо!
Отже, і цього разу рибінспектори не спромоглися скласти жодного протоколу.
Коли відходили від «рибалок», біля двох лунок побачили дві великі кров’яні плями.
— Бачите, як хлопці «балансирують»?..
Не вдалося цього зробити і наступного дня. Здавалося, що заважає схопити «драчистів» на гарячому? Виходь з кущів — і хапай за руку. Або сядь поряд і лови рибу. Самі прийдуть.
Разом з тим дивувало й інше: чому працівники рибінспекції і словом не обмовилися, що біля Скали, відповідно до постанов і наказів природоохоронних служб, ловити рибу у зимовий період взагалі заборонено, оскільки це є одна із зимувальних ям? Самі ж у «Звягель-Інформі» давали про це оголошення.
Дива та й годі!
Але дива були й наступного дня, 24 січня.
З самого ранку «драчисти», як завше, зайняли свої позиції.
Дзвоню М.Шевчуку, але — от халепа! — рибінспектори саме тримають курс на Рогачів. Десь там на водоймищах, наче, браконьєри ставлять жерлиці.
Щож, мабуть, кілька щук, які можуть потрапити на гачок (а можуть і не потрапити), вище згаданої снасті важливіші за тотальне знищення запасів сома і коропа.
Проте з обіду домовилися здійснити «наскок» на Скалу.
...Ще здалеку, крізь гілки кущів, кажу, що є «драчі»! Мовляв, підходьте одразу до двох, щоб не встигли сховати.
Однак нас помітили. Поставали спинами, щоб нам не було видно, як вони витягають з лунки жилку і знімають гачкасті причандалля. Але один «драчист» не встиг, незграбно пхає заборонене знаряддя лову в сумку, прикриваючи його плащем.
Ну, думаю з полегшенням, нарешті схопили!
— Пишіть, хлопці, на них протокол!
— Та вони ж на ці ловлять, як його, балансири, — на те Микола Шевчук.
У мене аж очі на лоба полізли.
— Як?!!
Тут поряд угледіли чорний пакет, з якого стирчали риб’ячі хвости. Пішов, витрусив трьох чималих (на вигляд 7, 5, 15 кг) коропів. Бачу на них подряпини, кров.
— Кров — то від багра,— жваво пояснює Паша. — Треба ж якось з лунки витягти. Не вірите, що я їх зловив на балансир? От... Ну от би знову клюнув!
У мене від такого нахабства просто «дах» їде (адже будь-який рибак скаже, що короп узимку — не клює!)
Дивлюсь на М.Шевчука.
— То що? Пишіть щось.
А він:
— Так вони ж на балансир...
— Який балансир? — душа аж кричить. — Он той же чолов’яга «драча» в сумку заховав. Он жилка виглядає.
Микола Шевчук заперечує:
— То він плащ ховав.
Я аж остовпів. Не одразу й збагнув: це безпорадність чи невміння тверезо оцінювати ситуацію. Чи, може, прикриття?
Я махнув рукою і пішов.
А 27 січня ми змушені були звернутися до В. Прилипка, начальника Новоград-Волинського МВ міліції. Наше повідомлення його стурбувало, а разом з тим і обурило за бездіяльність його працівників, котрі відповідають за охорону водних ресурсів. Віктор Володимирович пообіцяв, що вже цього дня почнуться рейди на наших річках. Сподіваємося, що будуть позитивні результати.