Ніхто не хоче бути поштарем у заможному селі…

Упродовж останніх тижнів до редакції «Звягеля» регулярно телефонують жителі с.Наталівка зі скаргами, що їм не доставляють додому пенсії та передплачені газети. В адміністрації Центру поштового зв’язку, куди ми звернулися з цією проблемою, відповідальність із себе зняли. Натомість відповіли, що це сільський голова не може забезпечити поштове відділення… листоношами. Порадили саме в сільській раді з’ясовувати, чому в Наталівці склалася така ситуація.
— Я за рік підшукав декілька поштарок, але жодна з них не погодилася працювати, бо низька зарплата. До тих пір, доки листоноша отримуватиме менш, як півтори тисячі гривень у місяць, а в цей час голова «Укрпошти» — понад 300 тисяч, ситуація не виправиться, — одразу ж пояснює причини «поштарської кризи» сільський голова Наталівки Анатолій Терещук, який, вочевидь, здогадався про мету візиту журналістів, бо відповіді на всі питання в нього були готові.
Вже понад три тижні поштове відділення у Наталівці не працює в нормальному режимі. Відповідно до штатного розпису, там передбачено посади завідуючого відділенням і двох поштарів. Наразі немає нікого. До того ж, єдина поштарка, котра обслуговує сусіднє село Олександрівку (належить до Наталівської сільради), також написала заяву на звільнення. Лише у день, коли видається пенсія, приїжджає працівник із райцентру і видає гроші. Пенсіонерам телефонують із сільради, попереджають, на який час потрібно прийти. Доставка — винятково для тих, хто не може прийти самостійно. Так само — із періодичною пресою. Іншими словами: людина замовила й оплатила послугу, а послуги, як такої, не отримує.
Сільський голова запевняє, що намагається з усіх сил щось вдіяти. За його словами, він уже переговорив з можливими кандидатами на роботу на пошті, проте, безрезультатно. Чи майже без результату. Нещодавно одна жінка зголосилася працювати завідуючою поштовим відділенням. Нині вона проходить стажування в місті. Але чи надовго затримається на роботі в селі, — прогнозувати Анатолій Миколайович не береться.
— Справа в тому, що Наталівка — приміське село. Не хочу образити віддалені від райцентру села, але в нас люди не хапаються за кожну копійку. Тут є можливість працювати в місті. Тож, майже задарма у селі вони працювати не хочуть, — пояснює сільський голова.
Прийнято вважати, що поштове відділення, нарівні із такими закладами як клуб, школа, дитсадок, є осердям, навколо якого тримається село. Ще весною, розповідає Анатолій Терещук, він видав розпорядження, відповідно до якого всі місцеві платежі повинні сплачуватися тільки на пошті, а не в бухгалтерії сільради. Це робилося, щоб збільшити грошовий потік, дати можливість пошті заробляти на себе. Навіть орендну плату за приміщення встановили на рівні символічної однієї (!) гривні в рік, комунальні послуги оплачували бюджетним коштом — усе, щоб відділення працювало. Не допомогло…
— Робота поштаря — нелегка. Потрібно мати справу з великими сумами грошей, коли видається пенсія. Носити важкі сумки, в яких, крім преси, — різноманітні товари широкого вжитку, якими торгує пошта. І все це — за 0,8 ставки? Люди працюють місяць-два і йдуть, — підкріплює аргументами Анатолій Терещук.
— Ми дуже зацікавлені, щоб усе працювало. Бюджет села дозволяє навіть утримувати поштове відділення, але ж ми не можемо фінансувати пошту. Це буде нецільовим використанням коштів. Тож, надіємося, що найближчим часом відділення таки запрацює — коли стажерка перейде на постійну роботу, — підводить підсумок сільський голова.
До слова, редакція «Звягеля» також надзвичайно зацікавлена, щоб у Наталівці (і не тільки) все працювало. Бо, м’яко кажучи, прикро, коли працюєш для читача, намагаєшся його зацікавити, зрештою — будемо називати речі своїми іменами — виграти конкуренцію, а через ось такі ситуації втрачаєш передплатників…