ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА
- 506
- коментар(і)
- 30-01-2009 23:39
Запитання: Як стати священиком або єпископом?
Відповідає Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир:
— По-перше, треба любити Бога, любити молитися та любити відвідувати храм. Бо головне служіння священнослужителя — це молитва, церковна і домашня. Священик поставляється, перш за все, для звершення богослужінь, тому-то кандидат і повинен мати до цього і бажання, і багаторічну звичку.
По-друге, треба мати богословську освіту. Часи, коли не вистачало духовенства та духовних навчальних закладів, минають. Тому для людини, яка бажає присвятити своє життя служінню Богові, необхідно закінчити курс духовної семінарії.
По-третє, якщо бажання прийняти сан з'явилося у зрілому віці, треба звернути увагу на відповідність кандидата вимогам канонічних правил. Наприклад, згідно одного з них, кандидат до священства може бути одружений лише один раз, мати дружину, яка теж за ним першим браком.
Обираючи кандидата, треба приділити увагу життю ставленика, щоб він, як говорять правила, мав «добре свідчення» про себе, навіть, від «зовнішніх».
Але хочу сказати разом з апостолом, що «хто єпископства (або священства) бажає — добра бажає», бо, як каже Господь, «жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жнива Свої» (Лк. 10:2).
Запитання: В апостольському посланні є така фраза: «Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочним…» Але ж йдеться про шлюб, як же ложе буде непорочним? Хіба інтимна близькість не головне в подружньому житті?
Відповідає протоієрей Євгеній Шестун:
— Про інтимну сторону шлюбу говорити особливо не прийнято, тому що головне в шлюбі — все ж духовне єднання. Вінчаний шлюб зберігає цноту, не пошкоджуючи внутрішній духовний світ подружжя після їхнього вступу в подружні стосунки. Колись в особливо благочестивих сім'ях чоловік з дружиною розділяли ложе тільки для того, щоб зачати нове життя, для народження дітей. Під час постів діти ніколи не зачинались. Коли дружина була вагітна, чоловік не займав її. Так само, як і в період годівлі немовляти материнським молоком. Сладострастя, до якого нечисті бізнес-ділки сьогодні заохочують примітивними серіалами, рекламою, перекривляє інтимну таїнственність подружнього життя. Наслідувати цю пародію означає добровільно впадати у гріховний стан поневолення вічної душі. Адже Богом були встановлені такі стосунки чоловіка і жінки, щоб примножувати рід людський, народжувати дітей. В благочестивих сім'ях чоловік і дружина жили, як брат із сестрою, коли вважали, що кількість дітей вже достатня, а під старість років приймали монашество. Не розпалювали пристрасті і намагалися себе змирити, так як завжди належить жити смиренно.
Запитання: Чи може один із подружжя відмовляти іншому в інтимній близькості?
— Якщо і чоловік, і дружина є благочестивими, людьми віруючими, то таких проблем і не виникає. Вони знають, коли така близькість можлива, а коли ні. Але все ж святитель Іоанн Златоуст радить: коли в родині один з подружжя невіруючий, заради збереження миру, якщо це може призвести до непорозумінь в родині, бути в інтимній близькості навіть під час посту.
Вопрос: Правда ли, что православные люди не должны отмечать сорокалетие? Знаю, что вообще отмечать дни рождения не очень по-христиански.
Отвечает Иеромонах Иов (Гумеров):
— Негативное отношение к сорокалетию вызвано, по-видимому, суеверной ассоциацией с сороковым дням по кончине. Аналогия совершенно искусственная. Для христиан праздником является день тезоименитства, потому что в Церкви в этот день совершается память святого, который является небесным покровителем данного именинника. День рождения не является в точном значении праздником, но он является поводом для благодарения Господа Творца, давшего человеку жизнь. Полезно в день рождения задуматься над прожитыми годами, обратить внимание на ошибки и упущения, поставить реальные цели, достижение которых сделает жизнь более полнокровной и радостной.
«Жизнь дана нам именно для приготовления к вечности, и подумать о вечности, остановиться на ней подольше своим размышлением всего естественнее и подручнее в день рождения и в день ангела: в эти дни вы и в церковь ходите — благодарить Подателя жизни за дар жизни, и родных и знакомых своих соберите (кто имеет достаток) — чтобы с друзьями своими возвеселиться. » Иоанн Кронштадтский, святитель.
Відповідає Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир:
— По-перше, треба любити Бога, любити молитися та любити відвідувати храм. Бо головне служіння священнослужителя — це молитва, церковна і домашня. Священик поставляється, перш за все, для звершення богослужінь, тому-то кандидат і повинен мати до цього і бажання, і багаторічну звичку.
По-друге, треба мати богословську освіту. Часи, коли не вистачало духовенства та духовних навчальних закладів, минають. Тому для людини, яка бажає присвятити своє життя служінню Богові, необхідно закінчити курс духовної семінарії.
По-третє, якщо бажання прийняти сан з'явилося у зрілому віці, треба звернути увагу на відповідність кандидата вимогам канонічних правил. Наприклад, згідно одного з них, кандидат до священства може бути одружений лише один раз, мати дружину, яка теж за ним першим браком.
Обираючи кандидата, треба приділити увагу життю ставленика, щоб він, як говорять правила, мав «добре свідчення» про себе, навіть, від «зовнішніх».
Але хочу сказати разом з апостолом, що «хто єпископства (або священства) бажає — добра бажає», бо, як каже Господь, «жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жнива Свої» (Лк. 10:2).
Запитання: В апостольському посланні є така фраза: «Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочним…» Але ж йдеться про шлюб, як же ложе буде непорочним? Хіба інтимна близькість не головне в подружньому житті?
Відповідає протоієрей Євгеній Шестун:
— Про інтимну сторону шлюбу говорити особливо не прийнято, тому що головне в шлюбі — все ж духовне єднання. Вінчаний шлюб зберігає цноту, не пошкоджуючи внутрішній духовний світ подружжя після їхнього вступу в подружні стосунки. Колись в особливо благочестивих сім'ях чоловік з дружиною розділяли ложе тільки для того, щоб зачати нове життя, для народження дітей. Під час постів діти ніколи не зачинались. Коли дружина була вагітна, чоловік не займав її. Так само, як і в період годівлі немовляти материнським молоком. Сладострастя, до якого нечисті бізнес-ділки сьогодні заохочують примітивними серіалами, рекламою, перекривляє інтимну таїнственність подружнього життя. Наслідувати цю пародію означає добровільно впадати у гріховний стан поневолення вічної душі. Адже Богом були встановлені такі стосунки чоловіка і жінки, щоб примножувати рід людський, народжувати дітей. В благочестивих сім'ях чоловік і дружина жили, як брат із сестрою, коли вважали, що кількість дітей вже достатня, а під старість років приймали монашество. Не розпалювали пристрасті і намагалися себе змирити, так як завжди належить жити смиренно.
Запитання: Чи може один із подружжя відмовляти іншому в інтимній близькості?
— Якщо і чоловік, і дружина є благочестивими, людьми віруючими, то таких проблем і не виникає. Вони знають, коли така близькість можлива, а коли ні. Але все ж святитель Іоанн Златоуст радить: коли в родині один з подружжя невіруючий, заради збереження миру, якщо це може призвести до непорозумінь в родині, бути в інтимній близькості навіть під час посту.
Вопрос: Правда ли, что православные люди не должны отмечать сорокалетие? Знаю, что вообще отмечать дни рождения не очень по-христиански.
Отвечает Иеромонах Иов (Гумеров):
— Негативное отношение к сорокалетию вызвано, по-видимому, суеверной ассоциацией с сороковым дням по кончине. Аналогия совершенно искусственная. Для христиан праздником является день тезоименитства, потому что в Церкви в этот день совершается память святого, который является небесным покровителем данного именинника. День рождения не является в точном значении праздником, но он является поводом для благодарения Господа Творца, давшего человеку жизнь. Полезно в день рождения задуматься над прожитыми годами, обратить внимание на ошибки и упущения, поставить реальные цели, достижение которых сделает жизнь более полнокровной и радостной.
«Жизнь дана нам именно для приготовления к вечности, и подумать о вечности, остановиться на ней подольше своим размышлением всего естественнее и подручнее в день рождения и в день ангела: в эти дни вы и в церковь ходите — благодарить Подателя жизни за дар жизни, и родных и знакомых своих соберите (кто имеет достаток) — чтобы с друзьями своими возвеселиться. » Иоанн Кронштадтский, святитель.
Коментарі відсутні