Льодова арена — «болото на околиці», або Зима — єдиний меценат активного відпочинку у місті?

Від лікарів, та й від нашого міського голови (лікаря за фахом, до якого часто йдуть із проблемами здоров’я, як у останню інстанцію) постійно чуємо, що головне — профілактика хвороб, а не їх лікування. І це правильно — недаремно у цивілізованому світі питанню профілактики приділяють значну увагу. В Україні ж це відбувається з великим «скрипом», тому зростає невтішна статистика хвороб і витрачаються величезні суми на лікування. Замість того, щоб шукати можливості для здорового способу життя. Зима — додатковий індикатор готовності людей та влади перевірити себе: а чи готові вони думати про покращання здоров’я без ліків?
БАГАТІ — НА ЗИМОВІ КУРОРТИ, БІДНІ — ЗА КОМП’ЮТЕРИ. А КУДИ — НОВОГРАДЦІ?
Зимові види спорту у нашому місті, на жаль, практично не культивуються — з радянських часів, коли скрізь були популярними хокей, фігурне катання, вислови на кшталт: «Кидай курити — ставай на лижі!». У незалежній Україні на це завше бракує коштів. Зауважте, не у можновладців, які не гребують можливістю оздоровитися на зимових курортах світу. Більшості доводиться констатувати невтішне: льодові арени є, хіба що, в обласних центрах, і на цей відпочинок не усі мають гроші. Купівля лиж у заможніших сім’ях поступилася айфонам, у бідніших — не завжди знайдеться, чим заткнути діри у сімейному бюджеті. І ті, й інші скаржаться на дітей, які просиджують дитинство за моніторами.
Сучасне покоління мало знайоме з активним зимовим відпочинком — це сумна статистика, але ще не зовсім тотальна. Завдяки окремим ентузіас­там, котрі пропагують власним прикладом активний зимовий відпочинок. У Новограді, на щастя, такі є. Шкода, що зусилля цих людей досі не підтримала жодна влада, тому це схоже на «гру в одні ворота». Можемо судити про це, не один рік спостерігаючи за діяльністю любителів хокею у нашому місті. Щойно крига створить імпровізований льодовий каток, вони запрошують любителів із міста і району на хокей у якості гравців чи вболівальників.
Щоправда, грати і вболівати людям доводиться на замерзлих болотах на околиці міста — за ринком «Урожай» (у районі гаражів) та біля залізничного переїзду. Це теж констатуємо вже не один рік поспіль. Перед початком нового сезону ми поцікавилися ситуацією в одного з активістів-гравців — Сергія Руденка, який, разом із командою, продовжує просувати ідею «в маси». Для скептиків зауважимо: лише одного разу прийшовши на матч на звичайне болото, ви зможете оцінити користь від зусиль цих ентузіастів.
— Пане Сергію, з початком морозів любителі зимового спорту активізуються. У вас на вихідних планувалися збори щодо організації та проведення міськрайонного чемпіонату та участі нашої збірної команди в обласних змаганнях. Провели збори? Які перспективи розвитку хокею цьогоріч?
— Так, збори ми провели. Хокеїсти налаштовані рішуче! Готові провести сезон достойно. Наразі ставимо декілька основних завдань, які слід вирішити: формування команд у місті і районі, проведення відкритого міськрайонного чемпіонату з хокею, формування міськрайонної збірної команди та забезпечення необхідним екіпіруванням для участі в обласному чемпіонаті.
«ПОКИ ВЛАДА НАДУМАЄ ВЗУТИ КОВЗАНИ, ТО ВЖЕ ЧАС ГРАТИ У ФУТБОЛ»
— Це — на власному ентузіазмі, чи є підтримка з боку влади?
— У березні я подав проект програми розвитку зимових видів спорту, але досі ніхто навіть не намагався це обговорювати чи щось робити у цьому напрямку. Нещодавно, за втручання депутата Ігоря Юшманова, вдалося організувати зустріч із заступниками міського голови Оксаною Гвозденко та Наталією Борис, на якій так ні про що і не домовились. Справа не тільки в хокеї, а загалом у зимовому спорті.
Потенціал для розвитку у цьому напрямку у нас є! І непогані гірки для катання на лижах та санчатах, і живописні переліски та поля для лижних трас, і майданчики у дворах та школах, де цілком можна облаштувати льодові майданчики.
— Чому ж так важко домовитися про це з владою?
— Я мав надію, що з приходом нової влади щось у цьому напрямку зміниться, але, схоже, помилився. Нова команда така ж неповоротка, як і попередня. Поки влада надумає взути ковзани, то вже час грати у футбол! А погодні умови у нас вимагають оперативності: випав сніг — стаємо на лижі, вдарив мороз — одягаємо ковзани. Не чекаємо, доки усе розтане. Але у нас бракує потужної і оперативної роботи. Пропонуєш допомогу — кажуть, що краще знають, критикуєш за непродумані рішення — ображаються.
— Ви багато років відслідковуєте ситуацію з хокеєм в Україні. Раніше Житомирщина пасла задніх — була єдиною областю, де не було хокейної федерації. Яка ситуація нині?
— У Житомирі вже є обласна федерація хокею, але вона не працює так, як мала би працювати. Причина та сама, що й у нас: відсутність бажання у влади розвивати хокей.
На щастя, і в Житомирі є ентузіасти, які у свій вільний час, за власні кошти, розвивають цей потужний і видовищний спорт, залучають до занять дітей та молодь.
— Але у нас і з футболом потуги великі, хоч це — більш масовий вид спорту. Очевидно, цим і керуються, коли вирішують, на що виділяти кошти.
«АКТИВНИЙ ЗИМОВИЙ ВІДПОЧИНОК ОСОБЛИВО ПОТРІБЕН ДІТЯМ!»
— У хокей, до речі, грає багато футболістів! Хлопці кажуть, що це неабияк допомагає їм у футболі. Але ж хокей — не єдиний пріоритет. Найважливішим завданням вважаю збільшення бажаючих кататись на ковзанах та ставати на лижі, особливо це потрібно дітям! Якщо ми серйозно не візьмемося за фізичне виховання дітей, то матимемо хворобливе і слабке покоління, не здатне протистояти хворобам і ворогам!
— Ви раніше писали пропозиції на адресу попереднього міського голови щодо створення льодового комплексу. Нагадаю, тоді впроваджувалася державна програма, згідно з якою в Україні планували побудувати двадцять льодових арен, тож нам радили встигнути «вскочити на підніжку поїзда». Чим це завершилося тоді?
— Нічим. Наразі у проекті нова програма розвитку спорту на 2017-2021 роки, за зміни до якої я нині «воюю» з профільним управлінням. Управління зверталося до спорткомітету за пропозиціями, усі пропозиції по зимових видах і по розвитку технічних видів давав я. Буду проштовхувати їх на депутатських комісіях.
— У місті часто згадують про спорудження ФОК — фізкультурно-оздоровчого комплексу. Є інформація, що влада вже працює з проектантами. А чи передбачено там будівництво льодового майданчика?
— Ні, бо це суттєво здорожчує й ускладнює конструкцію. Попередньо погодили на стадіоні «Авангард», зліва від центрального входу. Наразі запропоноване поетапне вирішення питання: щороку виділяти з бюджету кошти. На першому етапі зробити залізобетонний майданчик, потім — обладнати борти і загорожу, за тим вирішити із накриттям. І вже на останньому етапі встановити необхідне обладнання для штучного льоду. Майданчик може використовуватися взимку як льодова арена, а влітку — як тенісний корт, волейбольний або баскетбольний майданчик, для катання на роликах або скейтах.
— Невже жоден меценат не зацікавився досі створенням подібного майданчика?
— Цікавилися, але далі справа не пішла.
— То чи готові наші хокеїсти до нового сезону? Скільки нині коштує екіпірування?
— Повне екіпірування мають 5-7 гравців, а ще потрібно забезпечити 10-12. Якщо купувати нове і не дуже «круте», то це коштує 10-12 тисяч гривень на одного гравця. Для голкіпера — у рази дорожче… Наразі відпрацьовуємо різні варіанти: залучаємо спонсорів, шукаємо варіанти придбання вживаного екіпірування.
Радує те, що є потужний колектив однодумців. Серед них — Олег Лопатюк, Павло Гнітецький, Олексій Савчин, Ігор Саксін та багато фанатів зимового активного відпочинку, які не зраджують улюбленій справі. І, незважаючи ні на що, рухаються до нових звершень. Шлях важкий, але ми його пройдемо!
Звертаємося до любителів зимової риболовлі з проханням не рубати лід і не пробурювати лунки на озерах, де ми традиційно влаштовуємо ковзанки, днями встановили про це попереджувальні таблички. Щойно лід зміцніє — проводитимемо роботи з покращання якості льодового покриття. Усіх бажаючих долучитися до процесу запрошуємо до співпраці на користь громади. Дякуємо за розуміння та підтримку!
— А ми дякуємо вам за відвертість. Можливо, не усім сподобається озвучена вами критика, але «Звягель» готовий вислухати усі аргументи з цього питання. Адже всі у підсумку вболіваємо за сучасне обличчя Новограда та здоров’я його мешканців!