Поминання 52/2016

22 грудня — 40 днів, як немає з нами Марії Євдокимівни ЗАПОЛЬСЬКОЇ

В скорботі голови схиляємо, сумуємо, любимо, пам’ятаємо. Вічний спокій тобі, рідненька. Ми ніколи тебе не забудемо.

Діти, онуки

25 грудня минає 4 роки, як перестало битися серце дорогого, люблячого чоловіка,батька, дідуся — Віктора Опанасовича ГОРБЛЮКА

Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Світла пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Царство Небесне та вічний спокій твоїй душі. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

24 декабря — 7 лет, как нет с нами дорогого мужа, любящего отца и дедушки — Владимира Васильевича ТУРЧЕНКО

Ты был примером нам всегда, как человек с душою чистой, и память о тебе жива в сердцах и душах твоих близких.

Вечно скорбящие жена, дети, внуки

22 грудня минуло 9 днів, як трагічно загинув люблячий син, брат, дядько — Валерій Валерійович ВАЛЬЧУК

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Свідомість до спокою кличе, а серце щемить і щемить. Тебе, наш рідненький і любий, довічно не зможем забуть ні на мить. Спи спокійно, нехай печаль і наші сльози не тривожать твій вічний сон. Царство Небесне і вічна пам’ять.

У скорботі батьки, брат з сім’єю, сестри з сім’ями

23 грудня — 5 років, як немає з нами Алли Миколаївни ЛАЄВСЬКОЇ

Як швидко плине час... Пішла від нас ти так раптово й дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожить рана, бо ти пішла не на годину — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка... Що ж, рідна наша, ти вже не з нами, у світлих спогадах живи, тебе ніколи не забудем, в наших серцях ти назавжди.

З глибоким сумом рідні і близькі

25 грудня минає 15 років, як помер рідний і дорогий нам Василь Герасимович КОВАЛЬЧУК

Із вдячністю згадуємо, що ти був з нами. Царство Небесне. Вічна пам’ять.

Рідні

27 грудня — 40 днів, як немає з нами Михайла Миколайовича МЕЛЬНИЧУКА

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе немає і більше не буде. Пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, онуки

23 декабря — 5 лет, как трагически ушёл из жизни Александр Сергеевич КИРЕЕВ

26.05.1990-23.12.2011 г.

Зажигаешь звёздочки на небе, чтоб светлее было на Земле, и чтоб самые любимые на свете сохранили память о тебе. Не бывает смерти, не бывает, ты нас жди — мы встретимся с тобой, только Ангелы об этом знают, пролетая тихо над Землёй.

Папа, мама, сестра Таня, все родные

26 грудня минає річниця передчасної смерті дорогої і рідної дружини, матусі, бабусі, прабабусі — Віти Лікандрівни КАТЮХИ

25.04.1939-26.12.2015 р.

Тебе немає, серце плаче, душа згорьована болить. Не заросте ніколи стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки. Спи спокійно, лебединим пухом хай буде земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Чоловік Сергій, сини Ігор та Олександр, невістки Люда та Інна, внучки Світлана, Юля, внуки Саша, Рома, правнук Нікіта і вся рідня

Минає 40 днів тяжкої втрати нашого дорогого Станіслава Володимировича МОХОРТА

28.01.52-16.11.16 р.

Прожив життя своє Ти і пішов навіки, лишивши добрі спогади й ім’я. Так спи спокійно, безтурботно, рідний! Завжди з Тобою вся твоя сім’я... Ти над усе любив життя і труд, мав світлий розум, вмілі руки. Про тебе пам’ять бережуть в серцях

Твоя дружина, діти та онуки

29 грудня минає 40 днів, як пішла від нас у вічність люба дружина, мама, бабуся — Марія Кирилівна ДАВИДЧУК

Минуло 40 днів тяжкої скорботи і печалі, як тебе нема з нами. Великий біль у серці від того, що ти, наша рідненька, покинула нас. Мамо, не можна змирится з тим. Ти мала золоту душу та щире серце. Дякуємо тобі за все, що ти зробила для нас. Ти завжди будеш у наших серцях. Царство Небесне та вічна пам’ять.

Чоловік, діти, онуки та вся рідня

4 года, как трагически погиб Тарас Викторович ОКСАНЧУК

23.07.1995-01.01.2013 г.

Как долго не был ты в объятьях наших рук. Как долго не целуем твои щёчки, шейку, прекрасная улыбка твоих алых губ осталась в памяти навечно. Портрет целуем каждый день и смотрим в твои глазки голубые. Ты молчишь, а мы рыдаем вслух, горячею слезой лицо покрылось. Мы видим лишь дорогу под ногами, ни солнца, ни людей не замечаем, от печали и слёз душа изнемогает. Сыночка нет и жизнь наша — пустыня, и будет такой до нашей кончины.

Вечно любящие и до встречи скорбящие бабушка, прабабушка, папа и родные

24 декабря — 20 лет, как ушла из жизни любимая мамочка и бабушка, добрый, светлый человек — Лидия Васильевна КУЧЕР

Память о тебе будет вечно жить в наших сердцах. Царство тебе Небесное и вечный покой.

Скорбящие дети, внуки

27 грудня минає 2 роки, як перестало битися серце дорогої нам людини — Олександра Олександровича ЗУБЛЕВСЬКОГО

Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли тобі допомогти. Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі дружина, син, рідні

24 грудня минає 40 днів, як пішов з життя Юрій Миколайович КРИВЕНКО

Пішов від нас ти так раптово й дуже рано. Ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці — тривожна рана, бо ти пішов не на години — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка... Нехай свята земля береже твій вічний сон.

Вічно сумуючі батьки, дружина, брат з сім’єю

23 грудня — 5 років світлої пам’яті Василя Петровича ОПАНЧУКА

Пішов від нас ти так раптово й дуже рано. Ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці — тривожна рана, бо ти пішов не на години — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка... Що ж, рідний наш, ти вже не з нами, у світлих спогадах живи. Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Нехай Господь оберігає твою світлу і добру душу. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

З глибоким сумом батько, мати, брати, сестри, швагри, племінники, дочка Леонія

25 грудня минає півроку з дня трагічної смерті Віталія Володимировича ШПІНЯ

Тобі був лише 21 рік... Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, був найстрашнішим днем для нас, і з цим ніяк не можемо змириться. Ти в нашій пам’яті живеш, ніколи з серця не підеш, бо ти для нас — неповторимий. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Рідні

25 грудня — рік світлої пам’яті лікаря від Бога — Галини Павлівни ЗЕЛІНСЬКОЇ

Згасає свічка людського життя, але світло її залишається в серцях назавжди.

Колектив дитячого відділення