Ринок, який я бачу в 2017 році

Робота голови міськради Весельського Віктора Леонідовича вражає інтенсивністю і його неординарними підходами до вирішення проблем міста. Це — і його прийоми по мікрорайонах зі своїми заступниками, де вислуховуються прохання і пропозиції людей, і вирішення цих проблем ним самим і його командою. Все це переконує людей в тому, що в місті дійсно будуть зміни на краще.
Я ж хочу звернути увагу на, на мій погляд, теж злободенну проблему. Це — міський ринок «Урожай».
Цей ринок служить не тільки для того, щоб придбати продукти харчування, одяг, взуття та інші побутові предмети. Але це і спільний майдан, на якому часто зустрічаються знайомі, родичі, приятелі. Люди спілкуються, обговорюють як сімейні проблеми, так і проблеми міста та держави.
Найбільш актуальні проблеми — це ціни на продукти харчування, які постійно зростають, комунальні проблеми, тарифи на газ і електроенергію, низькі пенсію і зарплату. І як вижити простому люду від цього «беспредєлу»? Та коли вже наші депутати разом із Президентом і Прем’єром почнуть думати про нас, простих людей, а не тільки про свої статки: як більше урвати у свою кишеню і на яких курортах відпочити?
А з усіма цими негативними подіями гнітюче на нас впливає ще й наш міський ринок. У першу чергу, хочу звернути увагу на туалет, який був збудований за сталінським проектом, коли всі повинні жити комуною, і свою нужду теж потрібно справляти разом. Цей «шедевр мистецтва» має негативний вигляд як зовні, так і всередині. Немає вікон, а тільки віконні діри, немає дверей, сірий і чорний, без кабін, бруд і сеча під ногами, сморід як всередині, так і знадвору… А поряд — люди торгують продуктами харчування, всі харчі всотують у себе ці «аромати», які ми несемо на своєму взутті, вийшовши з туалету. Нема у цьому «гадюшнику» навіть води, щоб помити руки. Думається, невже у цей туалет заходили наші можновладці, як при «процвітаючому комунізмі», так і при нашій демократії.
Та це ще не все, цей туалет замалий для такої кількості людей, і тому, щоб справити нужду, потрібно стояти в черзі. Ця гнітюча антисанітарія вражає байдужістю адміністрації ринку.
Тож, дорога наша владо, зверніть увагу на цей «гадюшник», і виправте помилки своїх попередників. Збудуйте новий сучасний туалет, нехай він буде платний чи безкоштовний, але щоб люди могли справити свою нужду цивілізовано, бо ми живемо у 21-му столітті й буде соромно нам із вами за цей радянський шедевр століття минулого.
Також хочу звернути увагу на кіоски, які побудували самі продавці, на їх зовнішній та внутрішній вигляд. Вони поіржавіли, фарба облізла, бо фарбували лише раз, коли будувалися, і більше ніхто їх не ремонтував роками, а там же знаходяться продукти. На це все потрібна воля адміністрації, щоб змусити власників кіосків привести у божий вигляд своє майно і свої робочі місця. А подивіться на самих продавців: деякі одягнені неохайно, без халатів, нарукавників і рукавичок.
Ті ж самі недоліки — і в критому павільйоні, де продають м’ясо, ковбаси, сир. Це все відбувається на очах адміністрації. Що вже говорити про продавців, коли контролери ходять у брудних халатах, яким вже «по 100 років».
А найголовніше це те, що на території немає води, щоб руки помити, фрукти, щоб дати дитині або самому з’їсти.
Також хочу звернути увагу, що нема прилавків на продукти харчування, які продаються з землі, на якій осідає пил і бруд.
Маленька частка є тільки під молоко, сир та мед, а ось під взуття, чомусь, є і забагато. Хіба не смішно? Можна багато ще писати про недоліки, бо жодне робоче місце не відповідає умовам гігієни. Майже...
А подивіться на саму контору адміністрації: стіни у коридорі облицьовані склоплиткою і пофарбовані темною-зеленою фарбою, яку зараз і в свинарниках не знайдеш. Гірке, гнітюче враження викликає ця недбалість адміністрації як до людей, так і до себе. Усе це триває роками, і жодних змін на краще. Лише гроші, гроші, гроші.
Впевнений, що ринок можна зробити привабливішим, охайнішим, цивілізованішим. Якби я був директором, то зробив би наступне: по-перше, збудував би цивілізований туалет. Навіть не за гроші міського бюджету, а звернувся б до всіх, хто ним користується, щоб кожен за своїми статками вніс на будівництво туалету, і, гадаю, що ніхто б не відмовив.
По-друге, провів би воду і поставив декілька фонтанчиків, щоб помити руки і фрукти.
По-третє, в адміністрації є радіовузол, який може передавати оголошення, пісні, привітання людей із днем народження та іншими приємними подіями, новинами про місто та район.
Четверте: контролерів одягнув би у спецівку з гарними капелюхами, щоб здалеку було видно, що то йде контролер.
П’яте: організував би волонтерську групу зі збору коштів. Наприклад, для воїнів АТО, котрі воюють, і тих, хто потребує лікування, для хворих дітей чи будь-яких інших потреб, коли люди не в змозі самотужки справитись і потребують нашої допомоги. А то ходять люди зі скриньками і збирають кошти на лікування дитини, і незрозуміло, чи дійсно ця людина потребує нашої уваги, чи це просто шахраї, які хочуть нажитися за наш кошт.
Шосте: адміністрація повинна слідкувати, щоб продавці були охайно одягнені, щоб було приємно підійти до такої чепурної господині і щось у неї купити. Адміністрація чемних і охайних продавців повинна стимулювати і нагороджувати.
Сьоме: місце, де продають живу рибу, — постійно у воді, бо воду, в якій лежить риба, виливають прямо під ноги покупцям, і там не можна нормально пройти. Тож потрібно змусити самих господарів риби зробити якісь трапи, щоб можна було пройти, або вирити вигрібну яму і туди зливати воду.
Восьме: все ж таки потрібно поставити гарні сучасні прилавки, щоб продавали свою продукцію не із землі, а із прилавку, щоб ці продукти не покривались пилом і брудом з-під ніг людей. На це, я думаю, теж не потрібно великих коштів, бо, крім простих людей-огородників, які продають свої власні продукти, є постійні підприємці, які користуються ринком і мають по 2-3 точки і більше.
Дев’яте: запрошував би аматорські художні колективи, духовий оркестр та інших причетних до мистецтва людей, щоб вони виступали на підмостках ринку, які треба збудувати.
Є ще багато недоліків, які можна перераховувати — головне, щоб адміністрація ринку мала бажання їх вирішувати і прагнула до цього.
Такі ж самі недоліки є і на ринку біля площі Лесі Українки, крім туалету, який є в наявності і відповідає вимогам гігієни. Але хотів би зауважити, що цей ринок аж ніяк не вписується в наш центр. І якщо ми хочемо, щоб наше місто було зразковим, і щоб сміття з ринку не літало площею, то його, я думаю, треба перенести в інше місце, щоб ми і гості, котрі до нас приїздять, не бачили такого непривабливого виду, як наш ринок. Я би запропонував його перенести до нашого стадіону, оскільки там є вже ринок і два великих намети під торгівлю, і є ще багато місця, щоб розташувати там ще і продовольчий відділ. А найголовніше — цей ринок знаходитиметься ближче до автобусних зупинок, і людям буде зручно до нього ходити. А стадіону ринок, я думаю, не заважатиме, бо переважно змагання на стадіоні проводяться після обіду, коли ринок закривається.
Це — тільки мої пропозиції і зауваження, до яких влада може прислухатися, або вирішувати озвучені проблеми по-своєму. Але хочеться вірити, що влада візьме це до уваги і допоможе адміністрації ринку у вирішенні цих проблем. І вже у 2017 році ми зможемо побачити зміни на краще.

Від редакції. Одразу хочемо нагадати, що редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. При цьому саме вони, автори, і відповідають за точність викладених фактів. Хто часто буває на ринку «Урожай», той знає, що у приміщенні, де розташована адміністрація, функціонує доволі чистий, але платний, туалет. Чому про це не згадує автор листа, — це питання до нього. Водночас решта означених у дописі проблем — не вигадані і доволі актуальні. Так само, як і будівля старого туалету, якій приділено стільки уваги в листі.
Тому ми, як засіб масової інформації, намагаємося висвітлювати проблемні питання, що цікавлять наших читачів, та надавати в межах наявних можливостей і чинного законодавства «майданчик» для висловлювання думок різних сторін. Редакція газети «Звягель» завжди відкрита для своїх читачів та передплатників і готова вислухати та почути всіх небайдужих!