Яке воно, життя внутрішньо переміщених сімей зі Сходу України?

Пересічній людині важко навіть уявити, як почуваються люди, котрі змушені полишити свій рідний край, дім і майно, близьких і знайомих, тікаючи світ за очі, аби врятувати своє життя, гідність, здоров’я, дітей… Як живуть люди, які вижили, віч-на-віч зіткнувшись зі смертю самі або близько бачили смерть інших, тим паче, членів сім’ї? Смерть членів сім’ї є однією з найбільш стресових подій. Це — період найбільших страждань, гострого душевного болю. З’являється безліч важких, іноді дивних і страшних, почуттів та думок. Це — відчуття порожнечі та безглуздості, відчаю, почуття самотності, тривоги, безпорадності.
Втрата житла є також значною психологічною травмою для людини. Втрата будинку означає втрату важливих соціальних символів, які підтверджують особу та статус індивіда. Фотографії, документи людини, одяг та книги — все це характеризує індивіда. Якщо втрачається будинок, то також втрачаються основи безпеки, принаймні на деякий період. Скорбота за втраченою домівкою часто придушується почуттям, що не можна скаржитися, якщо ти вижив… Втрата найближчого оточення викликає почуття приналежності. Дуже часто мають місце ідеалізація колишньої громади і відчуття, що тепер все втрачено, і ніщо не зможе замінити старе. Також і психологічні складові — втрата статусу, віри в себе, довіри до інших, втрата надій на майбутнє, особистої невразливості, віри в те, що тебе захистять інші.
Переселенці перебувають у постійному стресі. Вони отримують інформацію від родичів, друзів, знайомих, які залишились у зоні бойових дій. Часто «домашні» їх заспокоюють: «Так, стріляють, але не у нас», «Так, у школах немає світла, води і харчів, проте вони відкрились», «Так, місто контролюють терористи, проте нас вони не чіпають».
Унаслідок війни у людей втрачається інстинкт самозбереження, і вони навіть готові повертатись туди, де на них чекає смертельна небезпека. Найстрашніше, що на цю небезпеку вони наражають власних дітей. Звісно, що ні повернути людям їхнє «довоєнне життя», ні «одним махом» вирішити всі їхні проблеми ніхто не зможе. Проте можна допомогти в якихось конкретних речах.
Люди, не будьте байдужими до чужої біди! Треба повернутися обличчям до людей, які, можливо, втратили своє майно, віру в себе, в людей, в краще щасливе майбутнє…
Не важко, хоча б, запитати: «Яка допомога необхідна цим людям саме зараз?» Надати додаткову ковдру або електрочайника — найпростіший і найдієвіший спосіб налагодити діалог із людьми, які лишились без своїх домівок та всіх матеріальних благ, що мали раніше. Сім’ї з дітьми, люди похилого віку, вимушено переселені зі Сходу України, особливо потребують турботи, практичної допомоги та соціальної підтримки для того, щоб впоратися з емоційним болем і соціальними проблемами.
Але хочу побажати людям, які вже пережили стільки горя, не замикатися в своїх соціальних та психологічних проблемах та звертатися за вирішенням своїх питань і для отримання відповідної допомоги до соціальних відділів, до МЦСССДМ.
Почуття безпеки можна відновити у співпраці з іншими людьми. Необхідно звернутися до міського Центру зайнятості, де переселенці безкоштовно можуть отримати соціальні послуги з пошуком роботи, консультації та інформаційні семінари з навичок пошуку роботи, складання резюме, підготовки до співбесіди з роботодавцем.
Найкращий варіант — знайти роботу. Це допоможе вирішити і соціальні, і побутові проблеми. У питаннях працевлаштування (хоча б тимчасового) переселенцям зазвичай ідуть назустріч. Зрозуміло, що не всі можуть знайти роботу за спеціальністю чи з високою зарплатнею. Проте на сезонні роботи (особливо в селах) влаштуватися цілком реально, звісно, якщо проявляти бажання та ініціативу.
На базі МЦСССДМ постійно проводяться зустрічі з сім’ями, які внутрішньо переміщені з зони проведення військових дій, з окупованих територій Луганської, Донецької областей та Криму, де обговорюються питання щодо їх соціально-побутових проблем.
Шановні переселенці, для ефективності взаємодії та співпраці, запрошуємо вас до активнішої участі у зустрічах для внутрішньо переміщених осіб, адже ви маєте можливість поспілкуватися зі спеціалістами, фахівцями МЦСССДМ з питань соціально-психологічної підтримки, спеціалістами відділу правопросвітництва з надання безоплатної вторинної правової допомоги для обговорення важливих питань захисту своїх прав та інтересів. Якщо не маєте можливості особисто прибути на зазначені семінари до МЦСССДМ (вул.Шевченка, 31), то ви маєте можливість звернутися за телефоном: 2-07-12, або у міську спеціалізовану службу психологічної підтримки «Телефон довіри»: 15-07 (крім вихідних та святкових днів).