НЕСПОДІВАНИЙ ПОВОРОТ

— Алло! Я по об’явці.
— Слухаю.
— Це ви кошенят продаєте?
— Віддаємо.
— Хворі чи що?
— Непородисті.
— Ааа, ясно.
— Не братимете?
— Хм… Кудлаті є?
— Вже нема. Взагалі-то, лишився один кіт. Сіро-білий.
— Треба чисто білий.
— Кицька є.
— Ви казали, що один кіт.
— Кицьку собі лишали.
— Навіщо?
— Кицька краще мишей ловить. То що ви надумали?
— А кіт великий?
— Вам як — у сантиметрах чи на вагу?
— У сантиметрах.
— З двадцять буде. Без хвоста.
— А з хвостом?
— Плюс ще п’ятнадцять семе.
— А на вагу?
— Я знаю… Грам триста.
— Якась видра вимальовується.
— Чому видра?
— Вага не відповідає довжині. Худе, мабуть?
— Нормальне.
— Мені, щоб покруче. Кусається?
— Хто?
— Ну, звір ваш?
— У мене кіт.
— Про нього й питаю? Ікла є?
Пауза. А відтак:
— Є ікла. Є лапи. Ні, не лапи, — лапища! А голова… Он учора сусідського собаку загриз! Той і пискнути не встиг!
— Ви ж казали, що триста грам.
— Це одне око. Берете?
— Кажіть адресу! Виїжджаю!
Власник оголошення поклав слухавку і пішов ловити сусідського біснуватого кота, який у нього передушив майже всіх курей.