Поминання 7/2017

20 лютого — 5 років, як навічно пішов від нас наш синочок — Микола Петрович ШАБАДЕЙ

Коли погляд твій погас і серце перестало битись, цей день найтяжчим став для нас, і ми не можем з цим змиритись. У розквіті віку молодого навіки закрились очі твої, залишивши біль серця і сльози, та в пам’яті нашій ти вічно живий. Хай вітер тебе заколише, ніжну пісню співають пташки, спи спокійно — ми будем молитись за спасіння твоєї душі.

Вічно сумуючі рідні, друзі

17 лютого — 1 рік, як пішла від нас люба матуся і бабуся — Станіслава Іванівна ПЕТРУК

Була для нас, неначе пташка, мов щебетливий соловей, без тебе нам і сумно й важко, а серце плаче ніч і день.

Вічно сумуючі дочка Таня, зять Андрій і внуки

18 лютого — 10 років, як пішла з життя Марія Тихонівна ВАЩЕНКО

Нехай вітер тебе заколише, ніжну пісню співають пташки. Спи спокійно, матуся, ми будемо молитись за спасіння твоєї душі.

Рідні

15 лютого минуло 2 роки, як загинув в АТО старший прапорщик — Віктор Олександрович КОЗАК

27.03.1979-15.02.2015 р.

Любив родину, любив життя і Україну. Тебе немає, серце плаче, душа згорьована болить. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співают пташки. Спи спокійно, лебединим пухом хай буде земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Вічно сумуючі батьки, брат з сім’єю і донечка Вероніка

22 февраля — 10 лет, как не стало Николая Николаевича КОВАЛЯ

Это большое непоправимое горе поселилось в сердце моём. Душа плачет, но боль не унять, а сердце не может меня понять. Я скучаю, плачу и страдаю... И спрашиваю: «Зачем и почему так бывает — мы живём, а дети в расцвете лет умирают?» Ответа нет — тишина. Знать, судьба такая. Но мой сыночек не умер. Он превратился в облако. И когда мне очень грустно, я общаюсь со своим солнышком, со своим родненьким сыночком — Коленькой. В сердце моём память о тебе, сынулька, сберегу и сохраню вечно. Дай Боже Царства Небесного. Земля пухом. А кто знал нашего Коленьку, — вспомните добрым словом и помяните.

Скорбящие мама, брат, сын

18 лютого — 40 днів тяжкої скорботи і печалі, як пішла у вічність любляча дружина, добра мати та дорога бабуся — Євгенія Василівна ДЕМ’ЯНЧУК

На душі — біль і жаль, і сум. Немає більше вже нашої світлої людини. Та пам’ять про Вас вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій, рідненька. Сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Чоловік, син, дочка, зять, внучка з чоловіком, правнучка

23 лютого 2001 р. померла мати — Параскева Іванівна КОСТЮК, 27 лютого 1972 р. помер батько — Петро Маркович КОСТЮК

Спочивайте. Царство вам Небесне.

Дочки: Катерина, Тамара з Донецька, всі рідні