Прикрасили місто і зробили фурор. А хто подбає про них?

У ЦЕНТРІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ З ДАХУ ТЕЧЕ ДОЩ І РОЗВАЛЮЮТЬСЯ СТІНИ
Справжній фурор у містян викликала ідея прикрасити центральну вулицю великоднім декором. Задум довгий час шукав виходу в уяві директорки дитячого центру науково-технічної творчості (ЦНТТУМ) Валентини Найдюк та її колективу: «Свято — велике, а у місті — жодних загальноміських заходів, тож прагнули створити щось креативне, цікаве». І справді вийшло несподівано і приємно, коли посеред холодної весняної днини на клумбах розквітли великі яскраві тюльпани у святковому оздобленні.
В Інтернеті з цього приводу одразу з’явилися фотографії звягельчан та вдячні коментарі, зокрема: «Виникло бажання подякувати тому, хто зробив таку красу, не пожалкував часу та сил і підняв святковий настрій!», «Такої краси ніхто не очікував. Велике людське дякуємо!», «Класна ідея, приємні враження!» тощо.
Звісно, не обійшлося і без «ложки дьогтю»: знайшлися люди, котрі засвідчили свою «культуру», пошкодивши декоративні квітки. Хтось висловив обурення з приводу того, що витоптали чи не увесь центральний газон, прагнучи сфотографуватися.
Цікаво, що Валентина Найдюк із цього приводу не засмутилася. Попри те, що кожного ранку, замість пробіжки, їй довелося бігати до клумб і ремонтувати надламані декорації, аби вони радували перехожих. Колегам давала доручення підливати живі квіти у металевих яйцях, виготовлених заводом «Техна».
— Доріжку на газоні витоптали? — запитує, — то ми це підправимо, якщо треба. Значно більше тішимося від того, що реалізували задум. Організовуємо Великодній фестиваль п’ять років поспіль. Городянам полюбилася традиція наряджати дерево писанками. Коли почалася війна, ми стали проводити благодійний ярмарок. У 2014-му возили сувеніри землякам в АТО. Потім прикрашали до свята цілу алею дерев, цьогоріч взялися за декор клумб.
Готувалися до цього понад місяць, хоч коштів передбачено не було. Зробили макети тюльпанів, стали думати, де взяти матеріал. На допомогу прийшов директор «Техни» — Володимир Рибінський. На заводі зробили креслення, виготовили з металу і дроту яйця, допомогли пінопластом.
Успішно реалізовану справу директорка називає колективною творчою справою. Увесь колектив радів, споглядаючи, як містяни фотографувалися тут з ранку до вечора. Навіть, у Великодню ніч: «Ми досягли результату, хоч не очікували, що настільки гарно впишуться квіти в екстер’єр міста».
Окрім того, що діти з навчальних закладів міста традиційно долучилися та передали в АТО малюнки, листи та сувеніри, фестиваль запам’ятається ще однією спільною благодійністю — 9 тис. 115 гривень було зібрано на книгу про загиблих земляків: «Війна під знаком соняха: АТО». Участь у акції взяли місцеві колективи, школярі, студенти, пересічні містяни, сім’ї загиблих.
«Ваші очі, дівчата-вдови, мені не забути ніколи... Вони світилися надією! — поділилася враженнями у «Фейсбуці» автор книги Леся Гудзь. — Боже, дай їй здійснитися! Всіх причетних до цієї справи назву пізніше, уточню. Зараз — просто зашкал емоцій і вдячності. Знайти б слова, які б її висловили... Спасибі вам усім, мої дорогі! Наші з вами «Соняхи» не засохнуть і не пропадуть! Пам’ять таки проросте книгою!».
Спільно з ЦНТТУМ майстер-класи для відвідувачів фестивалю провели професійний ліцей та Школа мистецтв. Чимало інших освітніх закладів долучилися до акції та отримали хороші емоції.

ЦНТТУМ (колись — «Станція юних техників») — для дітей, яким до вподоби майструвати, ремонтувати, створювати. Старенька будівля на вулиці Героїв Майдану, 19, завішана дипломами переможців обласних та всеукраїнських конкурсів з авіа- та автомоделювання, космічної техніки та початкового технічного моделювання, конструювання одягу, Малої академії наук, декоративно-ужиткового мистецтва, вишивання, паперопластики, мистецької студії «Азалія» тощо. Колектив переконаний, що їх учні — майбутні техніки, конструктори та винахідники. Якщо й ні, то, принаймні, їх дозвілля проходить із користю.
Тому тут не бояться конкурсів, бо завжди є гідні напрацювання творчого і технічного напрямку. Втім, таки є те, чого боїться увесь колектив, і це — сильні дощі. У приміщенні, якому понад сто років, такий же старий дах. Якщо його продовжать руйнувати опади, то усі ремонтні роботи всередині будуть зведені нанівець. Вже сьогодні колективу під час дощів доводиться бігати з тазиками, підставляючи їх, аби заклад не залляло.
Окрім даху, інший «скелет у шафі» — фасад, від старості у якому з’явилася величезна діра. Зусиллями колективу її вдалося залатати, але зовнішній вигляд будівлі у центрі міста продовжує бути схожим на жебрака.
Попередня влада не знайшла можливості зробити тут ремонт. Хоча і проект, і кошторис були виготовлені ще три роки тому. Тоді ж депутати виділили перший транш — 380 тисяч гривень. Проте, одразу потому кошти були перерозподілені, тож віз — і нині там.
Сьогодні усю документацію слід робити по-новому, адже минуло три роки. Якщо раніше ремонт коштував 990 тисяч, то тепер, з огляду на нові ціни, «потягне» мільйони на два. У січні, коли депутати розподіляли бюджетні кошти, на виготовлення нового проекту ремонту ЦНТТУМ грошей не знайшлося. Хоча, за словами Валентини Найдюк, фінансування позашкільного закладу нині стало кращим: «Вперше за останні шість років нам виділили цьогоріч 26 тисяч. Це — перші кроки у наш бік».
Влада обіцяє, що ремонт буде зроблений. Поки спливає час, колектив переконаний, що без чіткої позиції у цьому питанні не обійтися. Якщо ж зволікання триватимуть, то може настати пора, що дітям (а їх тут займається 620) доведеться повертатися до комп’ютерного «дозвілля», звідки їх, дякувати Богу, витягують керівники 17-ти безкоштовних гуртків…