Поминання 23/2017

9 червня минає 10 років, як пішов з життя найрідніший чоловік, батько, дідусь — Михайло Павлович ГОРБАНЬ

В той день навкруг життя буяло,

А серце так хотіло жити,

Тебе в нас, дорогенький, не стало

І ми не в силах щось зробити...

Не стерти наш біль гіркими сльозами,

Пішов ти від нас, але вічно ти з нами...

Сумуючі дружина, діти, онуки

8 червня минуло 40 днів, як раптово пішов з життя Ігор Владиславович ОРИХОВСЬКИЙ

Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала Тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Як ти усім нам потрібний. Хай Твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози. Спи спокійно, любий, ріднесенький наш. Ти був справжнім братом та другом і заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Сумуючі мама, брат і сестра з сім’ями, дружина і племінники

10 июня — 10 лет, как ушла из жизни дорогая всем жена, мать, бабушка, прабабушка — Вера Казимировна ИВАНОВА

Кто забыл, — вспомните, кто помнит, — помяните добрым словом. Царствие тебе Небесное и вечный покой.

Вечно скорбящие родные

7 червня — рік світлої пам’яті Тетяни Павлівни ГРИЦЮК

Тому, хто дорогий був при житті, від тих, хто пам’ятає і сумує.

Рідні

12 червня — 40 сумних днів, як перестало битися серце нашої дорогої мами, бабусі, прабабусі — Віри Леонідівни ЗУБ

В той день, коли весна буяла, а серце так хотіло жити, за обрій ти пішла відпочивати, ніколи не прийдеш до своєї хати. Прости нас, рідненька, що не врятували. Нехай Боженько сон твій оберігає і Царство Небесне тобі посилає. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі діти, внуки, правнуки

8 червня — рік, як пішов з життя коханий чоловік, люблячий батько, чудовий дідусь — Василь Григорович ДЕМЧУК

Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з ним змиритись. Пішов у вічність наш рідненький, пішов за обрій в тиху даль. Ти — в серці, любий, вічно з нами твоя любов, твоя печаль. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство тобі Небесне, рідненький наш.

Вічно сумуючі дружина, діти, внуки та всі рідні

9 червня — 2 роки, як перестало битися серце нашої найріднішої людини, сина, тата, племінника — Олександра КРАВЧУКА із села Стриєви

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Свідомість до спокою кличе, а серце щемить і щемить. Тебе, наш рідненький і любий, довічно не зможем забуть ні на мить.

У глибокій скорботі мама, син, рідні