КРИГА СКРЕСЛА — «РЕГАТА» СТАРТУВАЛА!..

Критичні матеріали щодо браконьєрів, котрі чинили свавілля на Случі біля Скали (район Лубчиці), дали свій певний позитивний результат — «драчистів», мов корова язиком злизала!
Злизала… Та «виплюнула» їх на повороті неподалік Баби Зоньки. Одне слово, «рибалки» дислокувалися на попередні позиції, на ті місця, звідки на початку січня починали по-варварськи витягати із ям сонну рибу, мабуть, гадаючи, що їх там ніхто не помітить.
Помітили. Щоправда, нормальні рибалки, серед яких був і я. Вийшли в суботу на мотиля ловити.
Не встиг я ще й закинути, як до мене підійшов знайомий рибалка. Привіталися. Той похнюплено й мовив:
— Ти не прав.
Я одразу збагнув, про що йдеться. Поцікавився
— Чому?
— Балансирами можна ловити.
— А я хіба писав, що не можна? Йшлося про балансири, перероблені під «драчі».
— А ще мову завів про ті ями, що не можна на них ловити. А де ловити, як не на ямах? Там же вся риба стоїть.
— Хіба тільки на ямах?! — дивуюся. А відтак киваю. — Дивись, яке плесо! Тут теж глибина! Три-чотири метри! Сідай лови! Тут і окунь є, і лящ, і щука…
— Ні, ти не прав…
Ну, хоч кілок на голові теши! Не розуміє людина, що є на річках такі місця, де, за визначенням державних служб, ловити рибу у зимовий період заборонено! Заборонено, щоб навесні риба могла дати потомство. Для того, щоб тобі потім, добрий чоловіче, було що вивуджувати!
Одначе, я не намагався в цьому переконати знайомого. Бо не було сенсу. У нього інша ціль: зловити багато і сьогодні. А завтра — хоч потоп!
До речі, це єдиний рибалка, котрий висловив своє незадоволення щодо «наїздів» на браконьєрів.
Другий, з яким я здибався наступного дня, проявив деяку поступливість.
— Ви у своїх газетах, — зауважив він резонно, — хоч би точно писали: де можна ловити, а де — ні. А ще краще — таблички поставили б…
Що ще до цього можна додати? Рибалка правий на сто відсотків. Таблички, встановлені в потрібних місцях, зняли б чимало проблем. Тим більше, є рибалки, котрі газет не читають. Йому ніколи. Він зловив рибу, продав її, випив. Зловив, продав, випив… Він на риболовлю, як на роботу ходить! Понаднормово і з нічними змінами!
Та повернемося до табличок. Про них уже давно говорять рибалки. Та, пригадую, попередня рибінспекція це питання ігнорувала, посилаючись на те, що їх позбивають-поламають. Не виключено. Але встановлювати і поновлювати їх входить у обов’язки охоронців водних ресурсів. А є ще простіші варіанти. Наприклад, скелі або стіни будівель та узвишшя з бетонних плит, які є біля кожної дамби. Можна на них писати фарбою будь-які заборони. Але заборони ці повинні бути обґрунтовані і зрозумілі. Маю на увазі оголошення рибінспекції про зимувальні ями, опубліковане в «ЗІ» на початку цього року. В ньому йшлося про те, що від дамби і до Скали рибу в зимовий період ловити заборонено.
Невідомо, хто і коли визначав ці межі, але вони є дещо неправильними. Самі ями знаходяться біля Скали, а далі, до дамби, відстань чималенька, і ям там немає. Тож, накладати заборони там не варто. Правильніше було б встановити межі біля Скали: 60 метрів праворуч, 60 — ліворуч. За рік-два рибалки звикнуть до нововведень, і проблема спаде сама собою. Таке потрібно зробити і на інших рибних зимувальних ямах міста та району…
…Знаєте, пишучи ці нехитрі рядки, мимоволі посміхнувся. Подумалося: невже такими речами повинні займатися журналісти або рибалки?!
Пригадався випадок, про який розповіли мені мої приятелі, котрі минулого року їздили на риболовлю в Рівненську область. Тож, приїхали вони на річку. Вибрали місце. Та тільки закинули вудки, як з лозняку несподівано випірнули два оснащені двигунами гумових човни. На них — працівники рибінспекції і правоохоронець з автоматом.
Новоград-волинці не одразу й збагнули, що воно таке діється.
А охоронці водоймищ чемно привіталися. Потім поцікавилися в рибалок, звідки вони приїхали, на що ловлять, а коли переконалися, що порушень ніяких немає, — попливли собі. Тобто, вже тихенько повеслували краєм берега, перевіряючи, чи не затаїлися десь у кущах ще наші рибалки, які нажили в тих краях недоброї слави.
Їздила ця команда звягельчан на зимову риболовлю і у Хмельницьку область, на один із ставків. Хоча хлопці знали, що на тому водоймищі, з метою збільшення рибних запасів, на п’ять років лов риби взагалі заборонили. Тож, швидко про це пошкодували. Не встигли просвердлити лунки, як тут-таки з’явилася ватага кремезних молодиків.
— Ми вам казали, що тутечки ловити не можна?..
Вони забрали все. І бури, і вудочки, і рибальські скриньки…
— Заплатите штраф по сто гривень — тоді отримаєте свої речі!
За речами вже ніхто не їхав.
Можуть же люди оберігати своє добро! А у нас? Як не подзвониш, то машина зламалася, то бензину немає. Чому немає? Чому у нас три рибінспектори на три райони! Нема чим зарплату платити? А куди, цікаво, йдуть гроші за отримані штрафи?
Питання збереження наших річок для прийдешніх поколінь піднімалося не раз. Були ентузіасти, котрі заради цього хотіли навіть орендувати чималі площі Случі, розводити рибу і для її вилову запроваджувати карткову систему. Справа добра, але вона, на жаль, не знайшла свого продовження.
Зате в цьому плані не дрімають поляки. Вони вже давно живуть за такими правилами. Прийшов рибалка рибу ловити — плати! І охоче платять, бо є що ловити!
Чому таку систему (або щось подібне) не запровадити і у нас? Тоді були б гроші і на бензин, і на гумові човни, і на-на-на…
До речі, на річках у Польщі стоять автомати, де рибалка за певну суму може навіть придбати мотиля чи яку іншу наживку.
Отакої! Цивілізація! А коли вже ми виліземо з печер? А вилазити треба, бо через рік чи два на наших річках квакатимуть лише самі жаби.
Рибалки вже причепили до наших водоймищ такі тавра як «річки в клітинку». Дехто із «сумлінних» рибалок категорично заявляє, що сітки річкам не шкодять. Мовляв, всю рибу ними не виловиш, менша крізь «очка» проскочить. Що ж, давайте через кожен метр поставимо сіті, виловимо велику рибу і десять років чекатимемо, доки виросте та, що проскочить! Але чи виросте? На меншу рибу можуть знайтися охочі з меншими «очками».
Браконьєри, ті що «бомбили» «драчами» на ямах рибу, вихвалялися, що в середньому підняли з дна річки по сто кілограмів риби на брата. Ось такої. А скільки тої риби залишилось у воді понівеченої? Не тільки біля Скали, про яку останнім часом писалося на сторінках «ЗІ», а й у інших місцях. Наприклад, у районі Курчиці, біля так званої Кривої, браконьєри підняли за день щось близько тридцяти сомів!
Більмом на оці є і колишній піонерський табір у тому ж районі. Пригадую, як років з п’ять тому на території того ж табору тодішня рибінспекція конфіскувала п’ять мішків сіток. Сторож «закладу» браконьєрські снасті взяв на себе. Був складений протокол. Дядька обіцяли звільнити з роботи. І що ви думаєте? Приїжджаємо минулого року на Курчицю на рибалку і (ще й донні спінінги не закинули) підходить той же сторож. Видно, що хоче випити, тому й пропонує:
— Що ті спінінги. В мене сітки є, човен. Хочете, поставлю.
— Ні, не хочемо!
Той ще трохи потупцяв і здимів.
Цього року у Малій Цвілі мудрагелі підірвали зимувальну яму. Той же принцип, що й електровудка: меншу рибу зібрали, більша, мертва, лишилася на дні.
До речі, про електровудки. Давно вже ходять чутки про білу «Волгу», яка курсує по місту і району і орудує такими «снастями».
Надибали звягельчани на електровудочників на цвілянській ямі і у вересні минулого року. Чолов’яги позастрибували в «ЗІЛ»-фургон і за ними захурчало. На березі — повно мертвої риби. Декотра, вистромивши голову з води, судомно хапала ротом повітря. Новоград-волинці говорили, що бригада ця живе у Ходурках. Тож, перевірити це не складно. Машин таких не багато.
Цими днями, не встигли ще береги повністю звільнитися від криги, як браконьєрська «регата» тут-таки стартувала! На День святого Валентина, близько дев’ятої вечора, мені зателефонували друзі, які відпочивали на річці, і повідомили про браконьєрів, які ставили сіті біля так званої Першої Скалки (район Баби Зоньки). До рибінспекції я не дзвонив, з огляду на останні рибальські рейди. Засумнівався, що вони приїдуть о цій порі. Хоча, може, я вчинив не правильно.
Зате правильно зробили городяни, які викликали рибінспекцію.
А було це минулої неділі, о дев’ятій ранку. Двоє молодиків на човні перегороджували сіткою Случ під самою фортецею. В цей час їх охороннник, а може господар, на новій «Ниві» темно-зеленого кольору (номер машини є в редакції) кружляв на іншому березі навпроти. На дзвінок людей оперативно відреагував один з працівників рибінспекції (на жаль, не знаємо, хто саме). Сітку з води витягли (допомагали «моржі», котрі в цей момент прийшли купатися на річку). А ось самі браконьєри накивали п’ятами. Тож, дякуємо всім, хто приймав участь в тій «операції». Маємо надію, що не все ще втрачено в нашому суспільстві.
Дзвоніть до міліції. Якщо не приїдуть, то нехай хоч фіксують дзвінки... Дзвоніть до рибінспекції: 80984846849, 80677225084. Може, приїдуть… Дзвоніть до редакції. Ми обов’язково відреагуємо.