«БІОЕТИКА — НАУКА МАЙБУТНЬОГО»

(Продовження. Початок у попередньому номері «ЗІ»)
Для викладачів, для лікарів, для слухачів кадрів підвищення кваліфікації, для випускників відділення «Лікувальна справа».
Cаме це питання розглядалося у Новоград-Волинському медичному коледжі, де відбувся цикл науково-практичних конференцій на тему «Соціально-психологічні проблеми біоетики» за участю директора О.В.Солодовник, якій належить головна творча ідея, викладачів та вихованців цього навчального закладу, духівництва, лікарів Новоград-Волинського міськрайТМО. Координатором цього проекту стала психолог, викладач медсестринської етики і деонтології С.М.Павлюк.
Студенти та викладачі з неабияким інтересом слухали кожного виступаючого.
О.В.Солодовник наголосила на тому, що сьогодні дуже важливо розвивати таку науку, як біоетика. Адже в сучасному світі вона стала ознакою цивілізованості. Біоетика, будучи відкритою для нових наукових знань, залишається вірною моральним засадам, зорієнтованим на збереження гідності людини і її розвитку, підносить людину як особистість, з притаманними їй цінностями і потребами. Ні за яких обставин людина не може розглядатися як засіб для реалізації чиїхось інтересів, а тому кожен науковий проект, що передбачає досліди на людях, кожне клінічне випробовування нових ліків, нових діагностичних засобів та технологій, потребує біоетичної експертизи. Адже якщо бездумно використовувати всі результати науки, то світ можна змінити не тільки на кращий, але й в гірший бік.
Підхід до таких складних проблем загалом має бути філософським, бо незаперечною залишається істина, стверджена Демокритом: «Медицина — сестра філософії». Тож маємо надію, що конференції не тільки розширять знання, поглиблять інтелект, а й прилучать до загальнолюдських цінностей у біоетичній науці. І за умови об’єднання зусиль науковців, громадськості та всіх гілок влади, можна сподіватися на розв’язання нагальних завдань у галузі біоетики, на втілення її ідей у діяльність суспільства і свідомість кожної окремої людини. Адже тільки ефективна і вчасна реалізація цих принципів може стати єдиною запорукою збереження життя та існування цивілізації на землі.
Викладач української мови і літератури, методист навчального закладу Г.І.Сайчук виклала перед учасниками конференції надзвичайно цікаві факти щодо питань евтаназії, яким сучасна біоетика приділяє особливий інтерес. Слово евтаназія означає буквально «прекрасна, легка, приємна смерть». У біоетиці це слово означає безболісне приведення безнадійно хворого до смерті. Згідно, скажімо, за Голландським законодавством, евтаназією вважається будь-яка дія, спрямована на те, щоб покласти край життю тієї чи іншої особистості, йдучи назустріч її власному бажанню. Вважається, що у певних випадках невідворотної і виснажливої хвороби смерть може тлумачитися як благо для умираючого і не розглядається, як зло. Евтаназія була узаконена інструкцією Голландського парламенту у 1994 році. Цей приклад підтримали деякі інші країни: США (штат Орегон) 1994 р., Північна провінція Австралії 1995 р., Бельгія, 2002 р., Ізраїль, 2004 р. Сьогодні з цього питання у всьому світі ведеться дуже активна полеміка. Багато науковців і просто громадян вважають це навіть гуманним. Проте, християнське віровчення говорить, що евтаназія — це акт вбивства, яке не може виправдати жодна мета. Тому, підсумовуючи все, слід зазначити, що евтаназію не можна вважати благою і морально виправданою справою.
Психолог навчального закладу С.М.Павлюк у своєму виступі розповіла про те, що актуальним на сьогодні є питання генної інженерії, яка створює нові можливості у розведенні рослин і тварин, а також у медичних і біологічних дослідженнях. Епоха генетичної революції може дати позитивні наслідки, і нині досягнення науки в цьому плані широко використовується. Разом з тим виникло безліч складних проблем, які мають неоднозначне у моральному плані тлумачення. Окремі досягнення генної інженерії вступають у протиріччя зі світоглядними основами, торкаються традиційних уявлень про життя і смерть, материнство і батьківство, любов і піклування, харчування. Особливо негативно в європейських країнах ставляться до генетично змінених продуктів харчування. У тій же Великобританії влада активно виступає за заборону трансгенних продуктів, хоча деякі її представники офіційно заявляють, що споживають ці продукти практично щодня. Активісти екологічної організації «Грінпіс» пікетують державні установи ряду країн Європи, протестуючи проти завезення американської сої і картоплі, «покращених» засобами генної інженерії.
І якщо в західноєвропейських державах, США та Канаді у процесі прийняття рішень щодо досліджень у галузі генної інженерії співпрацюють з нормами біоетики та екології, то в Україні, на жаль, справи не вельми втішні. Є думка, що потік трансгенного імпорту в нашу державу зупинити неможливо. Тож, не применшуючи позитивного значення генної інженерії та новітніх біотехнологій, з якими цілком справедливо пов’язують майбутнє цивілізації, вчені стверджують, що це питання потребує ще довготривалої експертизи, яка визначить допустимість цього експерименту і захистить людство та природу від негативних наслідків.
Викладач історії медицини, заступник директора з практичного навчання Н.Є.Прокопчук розглянула питання лікарської помилки. Сутність лікарської помилки в будь-якому випадку є добросовісна помилка (встановлення діагнозу, призначеного лікування). Позбавити лікаря права на помилку і притягати його до кримінальної відповідальності щоразу, коли він не зміг безпомилково визначити захворювання і так само безпомилково лікувати його, означає зупинення розвитку медичної науки, адже саме професійна ініціатива в складних і нештатних ситуаціях дозволяє досягти кращих результатів. Сьогодні нам потрібна не конфронтація, а діалог суспільства та всієї медичної спільноти з питань лікарських помилок.
Викладач реаніматології В.В.Андрєєв підкреслив, що багато дискусій нині ведеться і навколо питань трансплантації. Її історія сягає глибини віків. Тисячоліттями лікарі спостерігали за тим, як неодночасно відбувається процес старіння різних органів та вибірковість враження їх хворобами. Тому думка про заміну невиліковно хворого органу здоровим виникла вже досить давно і сягає ще часів середньовіччя. Загалом ера трансплантації бере свій початок з кінця 50-х років ХХ століття, коли були подолані всі технічні перешкоди для пересадки будь-якого органу. В Україні діє закон «Про трансплантацію органів» (1999 р.), де говориться, що трансплантація — це спеціальний метод лікування, що полягає у пересадці органа, взятого у людини чи тварини (донора). Отже, законодавчо визначені межі цього методу лікування, які однак передбачають і моральні критерії — священну вартість життя людини та повагу до людської особистості. Разом з багатьма аргументами «за» виникло і чимало «проти». Скажімо, існує заперечення аргументу, пов’язане з пересадкою серця. Цей вид трансплантації передбачає, щоб донор був клінічно мертвим. Існує чітка моральна вимога: серце може бути пересаджене без жодних етичних застережень лише від особи, що однозначно є мертвою. При недотриманні цієї вимоги пересадка серця означає вбивство донора. Ця проблема є досить складною, оскільки вона пов’язана із констатацією смерті, відносно якої нема на сьогодні однозначних критеріїв. Тож існує небезпека помилкових заключень, ціна яким — життя людини.
З особливою увагою присутні вислухали виступ гостя конференції, отця Стефана, який провідною думкою визначив, що найцінніше, що є в кожного з нас — це життя, яке нам дав Господь, і ніхто ні за яких умов і обставин не може його відібрати. Хоча сьогодні в деяких країнах (окремі штати Америки, Нідерланди) узаконили евтаназію (переривання життя невиліковно хворим за їх бажанням). Точка зору церкви з цього приводу однозначна: людина повинна пройти весь призначений їй життєвий шлях і померти своєю фізіологічною смертю, навіть якщо надії на одужання вже й немає.
Затамувавши подих, слухали лікаря-практика з багаторічним досвідом, завідуючу пологовим відділенням Новоград-Волинського міськрайТМО Н.Ф.Бабенко. Працюючи за фахом деякий час в арабських країнах, Ніна Федорівна відзначила, що там жінки практично не мають гінекологічних захворювань. Можливо, причиною є особливо шанобливе ставлення до жінки, як до матері, продовжувачки роду. Жінка-арабка практично не працює, а всі питання фінансового забезпечення сім’ї лежать на плечах сильної статі. Також Ніна Федорівна звернулася до молоді з проханням серйозніше ставитися до проблем планування сім’ї, щоб не виникало небажаних вагітностей, які так багато жінок переривають, не задумуючись, що вбивають свою дитину. Було особливо наголошено на тому, що якщо Всевишній дав нам знання, відкрив шлях до пізнання багатьох таємниць, то все це потрібно використовувати тільки на благо людства і його розвитку.
І.В.Радченко, викладач сестринської справи, зупинилася на питаннях клонування — одній з наймолодших проблем біоетики. Поняття «клонування» тлумачать як відтворення ідентичних генів та організмів. Біоетичний аспект клонування пов’язаний з можливістю клонування людини. Останнє викликає серйозні морально-етичні заперечення. Сама ідея створення людини штучним чи альтернативним природним шляхом має тривалу історію. Це пошук нової альтернативної сходинки, на якій людина буде витворюватися штучно: за допомогою генної інженерії і біокібернетики.
З цього приводу є судження, що це є приниженням людського дітонародження, зневаження гідності людини. Техніка створює видимість того, що нема нічого неможливого. Деякі мислителі заявляють про «істерію прогресу», коли техніка сучасною людиною перетворюється у свого роду ідола, що встановлює свої закони. Клонація принижує дітонародження. Це є спроба замінити статеве життя, пов’язане зі шлюбом, такою формою розмноження, яка стоїть поза родиною та її вічними духовними цінностями.
Промови виступаючих ілюструвалися слайдами, і все вищесказане не залишило нікого байдужим. Потім відбулося обговорення, зав’язалася жвава дискусія. І хоч погляди інколи на деякі питання відрізнялися, проте всі погодилися з тим, що розум і винахідливість людини, за допомогою яких їй вдалося підкорити природу, приховують у собі і небезпеку. І якщо у своїх діях не керуватися глибокою повагою до людських цінностей та моральних критеріїв, то наслідки таких дій можуть бути фатальними для всього людства. Це і стало основною думкою, провідною ідеєю конференції. А загалом цей захід поглибив знання присутніх і запровадився як одна з активних форм ефективного навчання молоді, а також довів, що викладачі медичного коледжу ідуть у ногу з часом, вишукуючи нові форми і методи навчання та морально-етичного виховання студентства, на яке покладена велика місія — берегти здоров’я людей, допомагати їм у скрутну хвилину, ставитися з добротою і непідкупною любов’ю до ближнього. Все це робить їх справжніми фахівцями своєї справи.