СТОЯЛА БЕРЕЗА…

Молодший сержант М.Бацан на контрактну службу в одну із військових частин Житомирщини був прийнятий на початку листопада 2003 року і призначений на посаду командира лінійно-кабельного відділення зв’язку взводу.
Минали роки, М.Бацан служив, статуту, начебто, не порушував.
Та ось нещодавно за наказом командира полку молодший сержант (у складі робочої команди) відбув на загальновійськовий полігон для виконання робіт з розгортання наметового містечка та польового парку, так би мовити, згідно з планом підготовки проведення тактичних навчань.
Відчувши волю, М.Бацан на радощах хильнув спиртного. А затим його вже потягло й на подвиги! Хотілося «догнатися». Він пішов до автомобільного майданчика і, не маючи прав, завів «Урал», під’їхав до одного з наметів і покликав двох контрактників. Запропонував їм «катнути» до магазину, мовляв, пивка попити.
Ті погодилися.
М.Бацан сів за кермо, завів двигун.
Спочатку їхали грунтовою дорогою. Проминули намет свого керівництва. Потім вискочили на асфальтівку і піддали газку.
Та раптом автомобіль повело праворуч. М.Бацан намагався спрямувати «УРАЛ» у потрібному напрямку руху та йому це не вдалося — машина з’їхала з дороги і зіткнулася з деревом.
Всі повилітали з авто.
І тут М.Бацан приглушено мовив:
— Хлопці, у мене руки немає…
Молодшому сержантові і справді відірвало руку. Як? А дуже просто. Вистромив на ходу руку з вікна, а там — береза, міцніша за кістку!..
Не бути тепер уже М.Бацану військовим. На жаль. Але якби не горілка…