Археологічні знахідки наблизили вік Новограда до 1000 років

Новоград-Волинський є унікальним містом, адже тричі на державному рівні відсвяткував у якості свого дня народження — день спалення міста у 1257-му році Данилом Галицьким. 760-річчя цієї першої згадки про місто у Іпатіївському літописі ми відсвяткували цьогоріч у серпні. Проте, останні археологічні знахідки, знайдені експедицією НАН України на північному городищі, свідчать про значно старший вік міста. Фахівці датують артефакти IX-X сторіччям, що додає Звягелю 200-300 років і наближає його до когорти найстаріших міст України. Таких, як Полтава, Чернігів, Ужгород, Коростень.
2-4 жовтня це, зокрема, стало приводом для обговорення на краєзнавчій конференції «Возвягль — Звягель — Новоград-Волинський у часовому зрізі тисячоліть». У роботі конференції взяли участь науковці, археологи, історики з України, Білорусі, Молдови та Польщі. Кандидат історичних наук Андрій Петраускас ознайомив їх з артефактами, знайденими під час польових досліджень 2017-го року. І ексклюзивно поділився зі «Звягелем» цікавими фактами:
— Окремі матеріали, пов’язані з IX-X сторіччям, були знайдені на городищі ще у 70-80-х роках. Вони засвідчили, що на цьому місці існували люди — про це дізнаємося з досліджень археологів Михайла Кучери, Богдана Звіздецького. Але чи була ця територія відкритим місцем поселення без оборонних споруд чи містом, — залишалося невідомим. Сьогодні вже є достатньо підстав, щоб віднести дату формування міста до більш раннього періоду — середини X-го сторіччя.
Комплекс знайдених цінних жіночих прикрас належить до цього періоду, коли княгиня Ольга палить древлянські гради і включає землі до складу Київської Русі.
Важливим підсумком конференції стала необхідність перегляду дати заснування міста. Крім того, науковці наголошують на унікальній для Новограда можливості започаткувати на городищі новий туристичний центр — Музей під відкритим небом, оскільки північна і південна частини городища збереглися в ідеальному стані. Тут немає сучасних комунікацій, споруд, житлової забудови, не зруйновані культурні нашарування.
— Це вже є музеєм під відкритим небом, але його необхідно відповідно оформити, і він буде притягувати туристів близького і далекого зарубіжжя, — переконаний Андрій Петраускас. — Прогавити розташування пам’ятки національного значення на відстані 20 метрів (!) від міжнародної траси «Київ-Чоп» — треба мати «талант». Інститут археології та краєзнавчий музей працюють над цим, сподіваємося на підтримку влади.
Хтось вже назвав цю ідею «новою проблемою, яку археологи хочуть повісити на шию владі». Втім, важко не погодитися з науковцями, що це — перспективний напрямок для розвитку міста. Вигідне розташування на транспортній артерії міжнародного значення з гарним покриттям (в Україні таких доріг фактично більше немає) може додати місцевому бюджету колосального поповнення. Якщо, звісно, влада підтримає цю ідею.
— Селікатна цегла нікого не цікавить — жоден туроператор не повезе до вас туристів на склад «Церсаніту». Туристам не цікаві заводи чи «Макдональдси». Городище — це діамант, якщо зробити належну «огранку» — виграєте усі.
Кричущою проблемою назвали науковці розкопки «чорних» археологів, які руйнують культурний шар, як «мавпа газету». Під час відвідин городища переконалися, що роблять це не лопатами, а вже бульдозерами. Знищити історію значно легше, аніж зберегти.