Поминання 42/2017

18 жовтня — 4 роки світлої пам’яті Віктора Миколайовича СЕРГЕЄВА з села Ярунь

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе нема і більше вже не буде, та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Усі, хто його знав, — згадайте разом з нами добрим словом, тихою молитвою. Царство Небесне. Вічний спокій твоїй душі.

Дружина, діти, внуки

20 жовтня минає 10 років, як страшна трагедія забрала нашого батька і дідуся — В’ячеслава В’ячеславовича ГАРБАРЧУКА, а 7 жовтня минуло 2 роки, як пішла у неземні далі наша матуся і бабуся — Ганна Павлівна ГАРБАРЧУК

Біль непоправної втрати не стихає в наших серцях. Живемо пам’яттю і світлими спогадами про Вас, ростимо Ваших онуків і з болем усвідомлюємо, що Ви їх не бачите. Скільки б часу не минуло, Ви вічно будете жити в наших серцях.

У ці скорботні дні, хто знав наших батьків, — пом’яніть молитвою і добрим словом.

Діти, онуки

22 жовтня минає 2 роки, як передчасно пішов з життя Валентин Григорович МАРЧУК

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Свідомість до спокою кличе, а серце щемить і щемить. Тебе, наш рідненький і любий, довічно не зможем забуть ні на мить. Спи спокійно, нехай печаль і наші сльози не тривожать твій вічний сон. Царство Небесне і вічна пам’ять.

Дружина, донька, сестри з сім’ями

20 жовтня минає 2 роки, як перестало битися рідне сердечко Любові Олександрівни ЩЕРБАТЮК

Такої ніжності святої, такої доброти людської, такої щедрості, як ти, нам більше в світі не знайти. Той день, коли твій світ погас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Нехай свята земля береже твій вічний сон.

Сумуючі: донька з родиною, сестра та брат з родинами

21 жовтня минає рік, як пішов у вічність дорогий нам Володимир Миколайович ЛУК’ЯНЕЦЬ

Вашим теплом і ласкою зігріті, ми поховали усе найдорожче у світі. Від усіх життєвих мук душа Ваша спочине, а пам’ять і любов до Вас ніколи не загине.

Дочка, сини з сім’ями, рідні

26 жовтня — 5 років суму, скорботи, нестерпного болю без тебе, наш рідний, дорогий чоловік, батько, дідусь — Олександр Миколайович ГРАБОВСЬКИЙ

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Нехай у цей день згадають всі, хто тебе знає, пам’ятає. Вічний спокій твоїй душі і Царство Небесне.

Дружина, діти, онучки

18 жовтня минуло 5 років, як перестало битися серце рідненької матусі, бабусі, прабабусі — Ольги Яківни ШАПРАН

Якби могли Ви довше жити, — буди б щасливіши ми всі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Вас ми будем пам’ятати, була найкраща в світі мати. Таких, як Ви, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

З глибоким сумом діти, їхні сім’ї та вся рідня

21 октября — 15 лет, как нет с нами нашего дорогого, любимого мужа, брата, отца, дедушки — Николая Васильевича НАЛИВАЙКО

На душе — боль, тоска и печаль. Тебя нет и больше уже не будет с нами. Но память о тебе вечно живёт и будет жить в наших сердцах. Царство Небесное и вечный покой тебе. Кто забыл, — вспомните, кто помнит, — помяните.

Скорбящие жена, сестра, дети, внуки

Сьогодні минає рік, як немає з нами найдорожчої людини — дружини, матусі, бабусі — Олени Василівни КРИКОТИ

Царство Небесне і вічний спокій твоїй добрій і світлій душі.

З глибоким сумом чоловік, донька, онук і всі рідні

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

26 жовтня минає 2 роки світлої пам’яті від трагічної загибелі при виконанні військового обов’язку нашого добровольця, найріднішого та найдорожчого — Миколи Григоровича ПОЛЮХОВИЧА із села Піщів

19.12.1977-26.10.2015 р.

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Хай Господь Бог дарує тобі Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі в Раю, наш любий Коля. Вічна тобі світла пам’ять, спочивай з миром. Хто знав, — згадайте і пом’яніть з нами добрим словом і тихою молитвою.

З глибоким та безутішним сумом твоя сім’я

16 жовтня минуло 8 років, як перестало битися серце найдорожчого батька і чоловіка, дідуся — Івана Михайловича НИЧИПОРУКА

І не забути, і не вернути. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Тобі б ще жити, жити, жити... Весь вік ми будемо тужити. Нехай Господь дарує Царство Небесне твоїй душі і вічний спокій.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки та всі рідні

Світла пам’ять добрій людині!

Швидко плине час. Виповнюється три роки, як відійшла у інший світ наша сучасниця — Світлана Семенівна ПОТОПАЛЬСЬКА

— багаторічний 1-й заступник головного лікара Новоград-Волинського міськрайонного медичного об`єднання, громадсько і політично активна особистість, неодноразовий депутат місцевих рад.

І це свідчить про непідробний авторитет, важливу роль цієї Людини з великої літери. Вона була дивовижно скромна, проста в стосунках, чуйна, особливо толерантна. Високопрофесійний, відповідальний фахівець своєї справи — лікар від Бога. Зразкова дочка своїх батьків, дружина, мати. Ці та інші риси Світлани Семенівни можна продовжувати, вони засвідчують надзвичайну значимість у суспільстві таких славних трударів. Покійну завжди пам`ятатимуть прості і бідні хворі, до яких вона відносилась особливо уважно.

Про це мало хто знав тоді і відає наразі, бо ніколи вона не працювала, як кажуть, на зовнішній ефект, а тихо, без шуму, добросовісно виконувала свій лікарський обов`язок.

Знаю, що ніколи не забудуть Світлану Семенівну її колеги — медики, адже завжди була не тільки наставником, але й щирим порадником, всіляко підтримувала кожного з них.

Жаль, що такі мудрі, славні люди — спеціалісти — так рано закінчують життя. Бог його дає, Бог його забирає. Він кожному і воздає! Впевнений, що вона отримала достойну Божу оцінку!

Згадаймо, шановні друзі, Світлану Семенівну ПОТОПАЛЬСЬКУ добрим словом, помолімося за її душу Божу.

Вічна їй пам`ять і хвала!

А нам жити, будувати нову Україну, турбуватись один про одного.

З сумом Новоград-Волинський міський голова трьох попередніх скликань В.ЗАГРИВИЙ