Як можна відмовитися від перевидань книги, що приносить прибуток?

Про це та багато інших цікавих речей дізналися новоград-волинці, котрі побували на зустрічі з молодим українським письменником Максом Кідруком.
33-річний автор майже двох десятків книг (серед яких — художні, тревелоги, публіцистичні книги) нині проводить всеукраїнський тур сотнею міст, презентуючи свій новий роман — «Не озирайся і мовчи». Книга, як і переважна більшість його творчості, видана у Харкові книжковим клубом «Клуб сімейного дозвілля». Свіжий роман вже традиційно побачив світ напередодні щорічного форуму книговидавців, що проходить у вересні.
…Зізнаюся, йдучи на зустріч у бібліотеку (захід відбувся у Центральній міській бібліотеці імені Юрія Ковальського), пригадав, як одного разу, в розмові з бібліотекаркою, пожартував, що прийду висвітлювати події бібліотечного життя, хіба що, в тому випадку, коли станеться… пожежа або потоп. Однотипні сценарії, за якими проводиться чимало заходів на теренах міста і району, втрачають у цікавості через тривалі промови чиновників, часом недоречні пісні й танці, нудні виступи тих, «кому обов’язково мають надати слово».
У даному ж випадку захід відбувся, немов на одному диханні (я навіть забув про перекур), хоча й тривав понад півтори години. І все — завдяки відкритості спілкування, блискучій ерудиції, чудовій українській мові із вкрапленням неологізмів та, насамперед, подачі інформації Максом Кідруком.
Макс Кідрук народився на Рівненщині (до речі, 1 квітня). Здобув освіту інженера-теплоенергетика. Але, за його ж словами, до яких він миттю додав: «Без образ», не схотів «протирати штани», виграв грант на навчання за кордоном і вирушив до Стокгольма (Швеція).
Саме тоді і почав втілення своєї мрії дитинства — подорожувати. Звісно, зауважив Макс, нинішні часи дозволяють багато кому реалізувати таке прагнення. Але, будучи дитиною в середині 90-х, у країні, м’яко кажучи, далекій від того, щоб зробити пересічну сім’ю заможною, він мріяв… про Мексику. Зрештою він таки проїхав цю країну, знаючи тільки два слова іспанською (вітальне і брутальне), маючи мінімум коштів і лише невеличкий наплічник із багажу.
Загалом Макс Кідрук побував у понад 30 країнах. Отримані враження лягли в основу багатьох книжок. За його словами, 90% місцевостей, що згадуються в його творах, — насправді ним побачені.
А чого варта його розповідь про гепардів — найшвидших хижаків суходолу, популяція яких нині, на жаль, має тенденцію до зменшення. Історію про відвідини Африки, супроводжувану слайдами, із захопленням слухали навіть школярі, які, зазвичай, не надто посидючі на подібних лекціях.
Хоча Макс одразу налаштував публіку, що його презентація — це не лекція. І він вітає запитання із залу чи коментарі, які свідчитимуть, що слухачі — не поснули, а таки слідкують за розвитком подій.
Презентація охопила не лише щойно виданий роман. Оскільки в маленьких містах він буває не часто, письменник скоригував свій традиційний підхід і розповів одразу про декілька своїх книг, про факти, що наштовхнули до їх написання, збагативши мізки присутніх новою інформацією.
Згадав Макс Кідрук і про те, з чим, мабуть, стикається кожен автор на старті своєї кар’єри. Його перший рукопис успішно… забракували шість видавництв. Пощастило з «Коронацією слова» — літературним конкурсом України, що відкриває нові імена. Тут повірили в Максів талант, і вже згодом видавці, які перед тим йому відмовили, стояли в черзі із контрактами.
Втім, як з’ясувалося далі, не всі свої популярні книги Макс дозволяє перевидавати. Попри високу популярність (і ймовірні прибутки — давайте називати речі своїми іменами), він відмовився від додаткових тиражів циклу пригодницьких історій про «Навіжених» — «Навіжені в Мексиці» та «Навіжені в Перу» (одні з перших книг). Зі слів автора, він не хоче, аби його нинішні романи ототожнювалися із гумористичними історіями, приправленими «перчинками».
Із моєї точки зору, шкода. Бо оповідання «Трансфер», в якому головними дійовими особами виступають друзяки Макс і Тьома — ті самі «навіжені» — можна перечитувати по декілька разів. І щоразу реготати від стилю викладення і кумедних ситуацій, в які потрапляють герої.
Нині ж презентована книга — роман «Не озирайся і мовчи» — історія про дітлахів, які мають проблеми в школі і в побуті. Так звані «ботани», намагаються сховатися від жорстокої до них реальності. І знаходять таке місце… Я ще не починав читати, але вже — у приємному передчутті. Чого і вам бажаю, адже гарна книга — це завжди актуально. А начитаність, розум та інтелект, як зауважила одна симпатична пані, — ще й сексуально.